Протипіхотні міни натискної дії залишаються одним із найпоширеніших і найнебезпечніших видів інженерних боєприпасів на сучасних театрах воєнних дій. Вони прості у виробництві, дешеві в застосуванні та надзвичайно ефективні з точки зору обмеження маневру противника. Саме ця невідповідність між низькою собівартістю і катастрофічними наслідками підривання перетворює їх на одну з найгостріших гуманітарних проблем збройних конфліктів.

«Міни – найпідліша зброя війни. Вони не розрізняють солдата і дитину, не знають перемир’я і не визнають закінчення конфлікту.» – Джоді Вільямс (Jody Williams), лауреат Нобелівської премії миру 1997 року, засновниця Міжнародної кампанії проти наземних мін (ICBL)

На відміну від більшості видів озброєння, протипіхотна міна натискної дії спрацьовує від механічного тиску – зазвичай від ваги людського тіла. Жодної електроніки, жодного дистанційного управління, жодної складної логістики. Достатньо одного кроку. Саме ця примітивна механіка робить такі міни такими небезпечними навіть через роки після завершення бойових дій: вони чекають у ґрунті, під листям, під снігом – і не старіють так само, як старіє людська пам’ять про війну.

Для українських військових, ветеранів і цивільного населення розуміння принципів дії, зовнішніх ознак і поводження з такими боєприпасами – це не академічне питання. Це питання виживання. Території, де проходили або тривають бойові дії, містять значну кількість встановлених та кинутих мін різних типів і різного ступеня технічного зносу. Деякі з них – у задовільному бойовому стані. Деякі – непередбачувані навіть для фахівців.

Ця стаття присвячена конкретним типам протипіхотних мін натискної дії радянського та пострадянського виробництва: ПМД-6М, ПМН (ПМН-1), ПМН-2, ПМН-4 та ПФМ-1 (ПФМ-1С). Матеріал охоплює їхні конструктивні особливості, тактико-технічні характеристики, способи встановлення, характер уражень і ключові правила безпеки при виявленні. Стаття носить виключно ознайомчий і навчальний характер. Вона створена на основі посібника військовослужбовця ЗСУ, НГУ, ТРО України «Міни» за авторством Дідур Олександра Леонідовича та Шевченка Михайла Сергійовича. Будь-які дії з мінами та вибухонебезпечними предметами дозволені виключно підготовленим фахівцям-саперам.

Що таке протипіхотна міна натискної дії та як вона працює

Протипіхотна міна натискної дії – це інженерний боєприпас, що спрацьовує під механічним тиском, який людина створює власною вагою при наступанні на датчик цілі. Датчик цілі – це спеціальний чутливий елемент конструкції міни: нажимна кришка, гумова мембрана або пластикова площина, яка передає зусилля на ударний механізм або запал. У момент спрацювання відбувається підрив основного заряду вибухової речовини. Ціль таких мін – не вбити, а вивести бійця з ладу, тобто завдати тяжкого поранення, яке потребує медичної евакуації і відволікає ресурси підрозділу.

Механіка дії всіх протипіхотних мін натискної дії подібна, однак конструктивні рішення різняться залежно від типу: 

• корпус може бути дерев’яним, пластиковим або поліетиленовим; 
• запал – механічним або з механізмом дальнього зведення; 
• вибухова речовина – тротилом або сумішшю тротилу і гексогену. 

Ці відмінності впливають на чутливість, потужність підриву, термін бойової роботи та можливість знешкодження. Деякі типи – наприклад, ПМН, ПМН-2 або ПМН-4 – конструктивно унеможливлюють зворотний перехід із бойового в безпечний стан. Це означає, що такі міни не підлягають знешкодженню: їх можна лише знищити підривом на місці.

Яка різниця між виявленням та знешкодженням протипіхотних мін

Принципово важливо розуміти відмінність між знешкодженням і виявленням міни. Виявлення міни – це завдання, з яким може зіткнутися будь-який військовий або цивільний на замінованій місцевості. Знешкодження міни– виключна компетенція підготовленого сапера з відповідним спорядженням. Спроба самостійно підняти, перемістити або розібрати будь-який підозрілий предмет на місцевості бойових дій загрожує смертю або тяжким каліцтвом. Цей принцип є абсолютним і не має винятків.

Небезпека протипіхотних мін натискної дії для людини

Підрив протипіхотної міни натискної дії завдає специфічного типу ураження. На відміну від осколкових боєприпасів, основна вражаюча дія спрямована знизу вгору – від точки вибуху до нижніх кінцівок людини. Детальне розуміння механізму ураження необхідне як бійцям для усвідомлення реального ризику, так і медикам для підготовки до надання допомоги в польових умовах.

Залежно від типу міни та її потужності характер ушкоджень суттєво відрізняється. Більш потужні міни – ПМД-6М та ПМН – здатні повністю відірвати стопу або значну частину гомілки. Менш потужні – ПМН-4 та ПФМ-1 – наносять важкі поранення м’яких тканин і кісток стопи, що, однак, також призводить до інвалідності або загибелі без своєчасної медичної допомоги. Незалежно від типу міни, людина, яка наступила на неї, стикається з кількома одночасними факторами ураження:

• Механічне руйнування нижньої частини ноги (стопи, гомілки) – основна вражаюча дія, спричинена безпосереднім впливом вибухової хвилі та продуктів детонації на ту ногу, якою людина наступила на міну. У більшості випадків відбувається часткова або повна ампутація стопи.
• Пошкодження другої ноги – залежить від дистанції між ногами в момент вибуху. Якщо ноги розташовані близько одна від одної, друга нога також отримує значні пошкодження: переломи кісток, розриви м’яких тканин, опіки.
• Баротравма – ударна хвиля вибуху достатньої потужності (як у ПМД-6М або ПМН) здатна викликати втрату свідомості, баротравму внутрішніх органів і контузію навіть без прямого фізичного контакту з міною.
• Термічне ураження – висока температура вибухових газів у момент підриву може спричинити значні опіки нижніх кінцівок, особливо при підриві міни з відкритим пластиковим або поліетиленовим корпусом.
• Кровотеча і больовий шок – найбільш смертоносні фактори після підриву. При відриві стопи або гомілки масивна артеріальна кровотеча без негайного накладення турнікета призводить до смерті протягом кількох хвилин. Больовий шок підсилює критичний стан і ускладнює самодопомогу.

Важливо також розуміти контекст так званих «мін-каліченок» – зброї, що свідомо проектується не для вбивства, а для виведення бійця з ладу. Поранений боєць потребує мінімум двох-трьох людей для евакуації, медичного персоналу, транспорту та подальшого госпітального лікування. Це значне навантаження на логістику і моральний стан підрозділу. Саме тому такий тип мін досі широко застосовується в конфліктах, попри міжнародні заборони.

Протипіхотна міна ПМД-6М: конструкція та характеристики

Протипіхотна міна ПМД-6М – один із найстаріших і водночас найпоширеніших типів фугасних мін натискної дії, що залишилися на озброєнні та у схованках із часів Радянського Союзу. Незважаючи на просту дерев’яну конструкцію і значний вік багатьох примірників, ця міна зберігає бойову ефективність і несе реальну загрозу для особового складу та цивільного населення. Саме простота і дешевизна виробництва зробили ПМД-6М масовою зброєю, що встановлювалася мільйонами одиниць у різних конфліктах.

Конструкція міни ПМД-6М

Корпус міни виготовлений із деревини – факт, що одночасно є її слабкістю і перевагою. Дерев’яний корпус не виявляється металошукачем, що суттєво ускладнює пошукові роботи. При цьому деревина руйнується від вологи і гниття, і якщо нажимна кришка згниває настільки, що не здатна передати зусилля на бойову чеку детонатора – підрив може не відбутися. Проте цей факт жодним чином не означає, що стара ПМД-6М безпечна: оцінити ступінь деградації корпусу без розтину міни неможливо, а детонатор серії МУВ залишається надзвичайно чутливим елементом навіть у зношених екземплярах.

Тактико-технічні характеристики міни ПМД-6М

Міна ПМД-6М складається з дерев’яного корпусу, тротилової шашки масою 200 грамів, детонатора серії МУВ та запала МД-2. Встановлюється вручну – на ґрунт або в ґрунт, а також у сніг. Самоліквідатором не оснащена. Елементів невитягування і знешкодження не має, однак висока чутливість детонатора МУВ робить будь-яку спробу знешкодження вкрай небезпечною. Крім того, під міну може бути встановлена міна-сюрприз – додатковий боєприпас, що підривається при спробі підняти або перемістити основну міну.

Маркування міни ПМД-6М

Маркування наноситься на верхню кришку великими цифрами: номер заводу-виробника, номер партії та рік виготовлення. На багатьох примірниках маркування відсутнє повністю – через вік або умови зберігання. Чутливість від 6 до 28 кг означає, що міна спрацьовує навіть від незначного тиску дитячої ноги. Для людини вагою понад 6 кг (тобто будь-якої дорослої людини і більшості дітей шкільного віку) підрив ПМД-6М практично гарантований при наступанні на кришку.

Протипіхотна міна ПМН: «Чорна вдова» на полях бою

Протипіхотна міна ПМН, відома також під індексом ПМН-1, є більш досконалим і вдосконаленим аналогом ПМД-6М. Вона має пластиковий корпус і гумову нажимну кришку, що суттєво ускладнює її виявлення металошукачем. Неофіційна назва «чорна вдова» відображає бойову репутацію цього боєприпасу: частка загиблих серед тих, хто підірвався на ПМН, значно вища, ніж для більшості інших протипіхотних мін натискної дії. Причина – великий заряд тротилу (200 грамів) у компактному корпусі та висока потужність підриву.

Конструкція міни ПМН

Конструктивно ПМН відрізняється від ПМД-6М використанням запала МД-9 замість детонатора МУВ. У зимових умовах МД-9 часто комплектується підігрівачем СВП – це пов’язано з температурною залежністю часу приведення міни в бойовий стан. Після витягування запобіжної чеки детонатор переходить у бойовий стан протягом 3 хвилин при температурі +40°С і до 59 годин (понад дві доби) при −40°С. Ця особливість критично важлива для сапера і для бійця, що виявив міну: навіть щойно встановлена ПМН з витягнутою чекою може бути ще не на бойовому зводі, або навпаки – вже повністю готова до підриву.

Встановлення міни ПМН

Міна ПМН може встановлюватися вручну або механізованим способом за допомогою причіпних мінних загороджувачів ПМЗ-4П. Проте в усіх випадках перехід у бойовий стан здійснюється вручну. Термін бойової роботи не обмежений. Самоліквідатором не оснащена. Особливу небезпеку становить засіб незнешкодження ЕНО-ПМН: він вкручується замість штатного запала МД-9 і зовні нагадує підігрівач СВП. Наявність ЕНО-ПМН робить розмінування абсолютно неможливим і смертельно небезпечним – будь-яка спроба вилучення або переміщення міни призводить до підриву.

Тактико-технічні характеристики міни ПМН

Маркування міни ПМН

Маркування наноситься білими або жовтими буквами на бічну сторону або кришку і містить шифр міни (ПМН), код заводу-виробника, номер партії, рік виготовлення та шифр спорядження (Т – тротил). Зовнішній вигляд – коричневий корпус з чорною гумовою кришкою – дозволяє відносно легко впізнати ПМН на відкритому ґрунті. Проте в реальних умовах міна зазвичай замаскована: прикопана, вкрита листям, гілками або снігом.

Протипіхотна міна ПМН-2: стабільність бойового зведення як перевага

Протипіхотна міна ПМН-2 є вдосконаленою модифікацією ПМН з пластиковим корпусом і суттєво покращеним механізмом приведення в бойовий стан. Ключова перевага ПМН-2 перед попередником – механізм дальнього зведення, що забезпечує стабільний час переходу в бойовий стан від 2 до 10 хвилин незалежно від температури навколишнього середовища. Саме ця стабільність підвищує передбачуваність і безпеку для бійця, що встановлює міну, водночас не надаючи жодних переваг тому, хто її виявив.

Будова (конструкція) та способи встановлення міни ПМН-2 

Заряд ВР у ПМН-2 – суміш ТГ-40 масою 100 грамів – приблизно в 1,5 раза слабкіша за заряд ПМН. Однак це не означає меншої небезпеки: ураження нижніх кінцівок при підриві залишається тяжким і призводить до ампутації або інвалідності. Міна може встановлюватися вручну або за допомогою мінних загороджувачів ПМЗ-4П. Герметичність корпусу дозволяє використовувати її на заболочених ділянках і у водонасичених ґрунтах, проте встановлення під воду заборонено через плавучість міни.

Встановлення ПМН-2 залежить від умов місцевості та пори року. Це один із тих типів мін, що активно застосовуються в сезонних умовах, де маскування є критичним фактором. Нижче – зведені способи встановлення залежно від умов:

• Літо, установка в ґрунт або на ґрунт – маскується зверху ґрунтом або рослинністю, що унеможливлює візуальне виявлення без перевірки щупом.
• Зима при сніговому покрові до 10 см – міна встановлюється безпосередньо на поверхню ґрунту, маскується снігом. Підрив можливий навіть через тонкий шар снігу.
• Зима при сніговому покрові понад 10 см – міна підсовується під сніг через лунку, вдавлену ногою. Маскувальний шар снігу над міною – не більше 5 см, лунка маскується пухким снігом.
• Заболочена місцевість – герметичний корпус дозволяє застосування на вологих і болотистих ділянках без ризику відмови.
• Прибережна смуга водних перешкод і броди – встановлення під воду заборонено через плавучість. Міна спливає на поверхню, що демаскує загородження.

Конструктивна особливість ПМН-2 виключає повторний перехід з бойового в безпечний стан. Детонатор і запал є невід’ємною частиною конструкції міни. Саме тому ПМН-2 належить до категорії, що не підлягає знешкодженню: будь-яка спроба розряджання загрожує підривом.

Тактико-технічні характеристики міни ПМН-2

Маркування міни ПМН-2

Маркування наноситься чорною фарбою на бічну стінку і містить: шифр міни (ПМН-2), код заводу, номер партії, рік виготовлення та шифр спорядження (ТГ-40). Характерна ознака ПМН-2 – наявність двох варіантів кришок: з 12-ма або з 4-ма ребрами. Ця деталь може допомогти фахівцю-саперу ідентифікувати тип боєприпасу на відстані.

Протипіхотна міна ПМН-4: компактна та непомітна

Протипіхотна міна ПМН-4 є найменшою за розмірами і масою в розглянутому ряду мін натискної дії. Її маса – лише 0,3 кг, діаметр – 95 мм, висота – 42 мм. Саме ці габарити роблять ПМН-4 надзвичайно складною для виявлення: у ґрунті вона займає мінімальний об’єм, а маскувальний шар може становити лише 2 сантиметри. Незважаючи на меншу потужність заряду порівняно з ПМН і ПМН-2, міна ПМН-4 здатна завдати тяжкого поранення нижніх кінцівок і призвести до загибелі людини при несвоєчасному наданні медичної допомоги.

Будова та конструктивні особливості міни ПМН-4

Заряд вибухової речовини ПМН-4 – суміш тротилу (40%) і гексогену (60%), відома як ТГ-40, масою 50 грамів. Застосування гексогену дещо підвищує бризантність (руйнівну силу) вибуху порівняно з чистим тротилом, хоча загальна потужність залишається приблизно вчетверо нижчою за ПМН і вдвічі нижчою за ПМН-2. Герметичність корпусу дозволяє встановлювати ПМН-4 на заболоченій місцевості та у водонасичених ґрунтах. Встановлення під воду не допускається через плавучість.

Час приведення ПМН-4 в бойовий стан – від 1 хвилини при +40°С до 40 хвилин при −40°С. Механізм зведення виключає зворотний перехід у безпечний стан після активації. Детонатор і запал – невід’ємна частина конструкції. Тому міна ПМН-4, як і ПМН-2, відноситься до категорії що не підлягає знешкодженню.

Способи встановлення ПМН-4:

• На поверхню ґрунту – з маскуванням рослинністю або без нього (на місцевості з достатнім рослинним покривом).
• В ґрунт з маскувальним шаром 2 см – практично невидима без щупа або спеціального обладнання.
• В сніг з маскувальним шаром до 20 см – при глибині снігу до 20 см встановлюється на поверхню ґрунту. При більшій глибині – на ущільнений шар снігу.
• На бродах глибиною до 50 см – герметичний корпус забезпечує надійну роботу в умовах вологи.
• На заболоченій місцевості – водонепроникна конструкція дозволяє тривалу бойову роботу в насичених вологою ґрунтах.

Тактико-технічні характеристики міни ПМН-4

Маркування міни ПМН-4

На нижній торцевій поверхні бойової ПМН-4 нанесена смуга червоного кольору – ознака бойового спорядження на відміну від навчального. Маркування видавлюється або наноситься незмивною чорною фарбою на нижню площину міни.

Протипіхотна міна ПФМ-1 та ПФМ-1С: «Лепесток» – міна дистанційного мінування

Протипіхотна міна ПФМ-1, відома також за неофіційними назвами «лепесток» і «лєпесток» – принципово відрізняється від усіх попередньо розглянутих типів. Вона не встановлюється вручну: конструкція передбачає виключно дистанційне мінування засобами авіаційного або ракетного розсіювання. Міна ПФМ-1 є майже точною радянською копією американської міни BLU-43/B «Dragontooth». Датчиком цілі є вся площа напівм’якого поліетиленового контейнера з рідкою вибуховою речовиною всередині – тобто підрив відбувається при натисканні на будь-яку частину корпусу міни.

Особливості міни ПФМ-1 “Лепесток”

«Лепесток» характерний насамперед своєю формою – асиметричне крило з поліетилену зеленого або коричневого кольору. Саме ця форма забезпечує рівномірне розсіювання в еліпсі площею від 18×8 до 20×10 метрів при скиданні з касети. Крила виконують аеродинамічну функцію: стабілізують обертання міни в польоті та рівномірно розподіляють боєприпаси по площі ураження. Після приземлення міна лежить на поверхні ґрунту у довільній орієнтації. Вибух відбувається при натисканні ногою на будь-яку ділянку корпусу з зусиллям від 5 до 25 кг. Ефективний захист від ПФМ-1 – протимінний костюм, якщо підрив стався на відстані близько метра або більше (наприклад, при спробі видалення міни лопатою чи совком). «Протимінне взуття» проти цього типу мін неефективне.

Існує два варіанти міни – ПФМ-1 та ПФМ-1С. Відрізняються вони наявністю або відсутністю пристрою самоліквідації:

• ПФМ-1 – без самоліквідатора, зберігає бойові властивості необмежений термін. Залишається небезпечною роками після розсіювання.
• ПФМ-1С – оснащена пристроєм самоліквідації підривом через 1–40 годин з моменту встановлення (точний час залежить від температури повітря). Зовнішня відмінність – чітко помітна літера «С» на крилі міни.

Способи мінування міни ПФМ-1 та ПФМ-1С

Засоби розсіювання мін ПФМ-1 та ПФМ-1С охоплюють широкий спектр носіїв. Для розуміння масштабу застосування важливо знати, які системи використовуються:

• Касета КСФ-1 – вміщає 72 міни ПФМ-1, дальність викиду до 35 метрів.
• Касета КСФ-1С – вміщає 64 міни ПФМ-1С, дальність викиду до 35 метрів.
• Касета КСФ-1С-0,5 – змішане спорядження: 36 мін ПФМ-1 та 36 мін ПФМ-1С, дальність 30–35 метрів.
• Касета КСФ-1С-0,5СК – аналогічна попередній, але зі стабілізованою траєкторією польоту та рівномірнішим розподілом у еліпсі розсіювання.
• Гелікоптер Мі-8 із контейнерами ВСМ-1 – несе 116 касет КСФ-1С, що відповідає 7 424 мінам.
• Штурмовик Су-25 / Су-39 з контейнерами КМГУ – до 8 контейнерів, 9 984 міни ПФМ-1 за один виліт.
• РСЗО 9К57 «Ураган», ракета 9М27К3 – 312 мін ПФМ-1С на ракету; 16 ракет – 4 992 міни.

Тактико-технічні характеристики міни ПФМ-1

Маркування міни ПФМ-1

Маркування видавлюється на крилі міни і містить шифр (ПФМ-1С або ПФМ-1), код заводу-виробника, номер партії та рік виготовлення, шифр спорядження (ВС-6Д). Саме маркування на крилі – разом з літерою «С» – є основним способом відрізнити ПФМ-1С від ПФМ-1. Усі виявлені «лепестки» незалежно від варіанту слід розглядати як бойові боєприпаси, що не підлягають переміщенню або знешкодженню.

Як виявити протипіхотну міну натискної дії: ознаки та алгоритм дій

Здатність виявити ознаки мінування місцевості – один із базових навичок виживання в умовах збройного конфлікту. Протипіхотні міни натискної дії за визначенням встановлюються прихованими від очей: їх маскують під ґрунт, рослинність або сніг. Проте уважне спостереження може виявити непрямі ознаки, що вказують на можливу наявність мінного загородження. Знання цих ознак не замінює підготовку сапера, але дозволяє вчасно зупинитися і не потрапити в небезпечну зону.

Непрямі ознаки мінування місцевості бувають природними і штучними. 

До природних відносять: 

• аномальні порушення грунтового покриву (свіжа земля, нехарактерні горбики, ями);
• нетипове розташування рослинності (зів’яле листя посеред живого);
• ознаки людської діяльності в ізольованому місці без очевидної причини. 

До штучних:

• залишки пакувального матеріалу від боєприпасів;
• обривки дроту;
• встановлені попереджувальні знаки або огородження;
• сліди взуття, що обходять певні ділянки.

Дії при виявленні протипіхотних мін натискної дії

При виявленні будь-якого підозрілого предмета або ознак мінування необхідно дотримуватися чіткого алгоритму дій:

1. Зупинитися негайно – не робити жодного кроку вперед до оцінки ситуації. Якщо ви йдете в групі – зупинити всіх жестом або голосом.
2. Не торкатися предмета – категорично не можна піднімати, перевертати, штовхати або перекладати будь-який підозрілий предмет. Більшість підривів відбувається саме під час маніпуляцій із миною.
3. Позначити місце – якщо є можливість, позначити місце виявлення підручними засобами (гілки, камені, шматок тканини) так, щоб інші люди могли побачити знак з безпечної відстані.
4. Відступити тим самим шляхом – рухатися назад по власних слідах, кожен крок перевіряючи візуально. Той шлях, яким ви прийшли – відносно безпечний, оскільки ви вже пройшли ним без підриву.
5. Викликати фахівців – зателефонувати за номером 101 (ДСНС України) або повідомити найближчий військовий КП чи підрозділ поліції. Надати точні координати або опис місця якомога детальніше.
6. Не підпускати нікого до місця – забезпечити дистанцію не менше 300 метрів від підозрілого предмета для сторонніх осіб і транспорту до прибуття саперів.

Окремої уваги потребують міни типу ПФМ-1 («лепесток»). Вони розсіюються з повітря, лягають на поверхню у хаотичному порядку і можуть виглядати як листя, сміття або зламані гілки. Зелені або коричневі за кольором, вони злиті з типовим забарвленням природного середовища. Особливу небезпеку становить те, що «лепестки» часто лежать групами на відкритій поверхні без жодного маскування – і саме через це можуть сприйматися як безпечні предмети.

Правила безпеки на мінованій місцевості та куди звертатися при виявленні мін

Безпека на мінованій місцевості базується на кількох фундаментальних принципах, що не мають винятків. Жодна ситуативна необхідність – поспіх, наказ, цікавість або бажання «перевірити» – не є підставою для їх порушення. Ці правила рятують життя. Їх порушення – ні. Наведені нижче принципи є обов’язковими для всіх: військових, цивільних, ветеранів, медиків та журналістів у зонах бойових дій і прилеглих до них районах.

Загальні правила безпеки на мінованій або потенційно замінованій місцевості формують першу лінію захисту для будь-якої людини, що перебуває в зоні ризику. Вони прості за формою, але вимагають дисципліни у виконанні:

• Не залишати відомих безпечних маршрутів – пересуватися лише дорогами і стежками, перевіреними саперами або позначеними як безпечні. Скорочення шляху через поле, ліс або занедбану ділянку може коштувати ноги або життя.
• Не підбирати незнайомі предмети – на замінованих територіях небезпечним може бути будь-який предмет: пляшка, іграшка, гаманець, телефон. Частина з них може бути замаскованими мінами-сюрпризами або предметами з встановленим під ними боєприпасом.
• Не заходити у занедбані будівлі та споруди без перевірки – дверні прорізи, вікна, поріг, підлога – типові місця встановлення розтяжок і мін-сюрпризів у покинутих будівлях.
• Не пересуватися вночі в зоні можливого мінування – у темряві неможливо помітити жодних ознак мінування. Навіть добре підготовлені бійці в таких умовах зупиняються і чекають світла.
• Навчати дітей – діти мають знати, що підбирати незнайомі предмети заборонено. Це стосується будь-яких предметів на вулиці, у дворі, на городі та в полі. «Лепестки» зовні нагадують іграшки або природні об’єкти і є причиною значної частини поранень серед дітей у зонах конфліктів.
• Не намагатися знешкодити або перемістити виявлену міну – навіть якщо ви маєте технічні знання. Реальна міна може відрізнятися від описаної в навчальних матеріалах: мати дообладнання (ЕНО, міна-сюрприз), бути пошкодженою або перебувати в непередбачуваному технічному стані.

Якщо ви або поруч перебуваючі особи виявили підозрілий предмет або потрапили на мінована територію, негайна взаємодія з уповноваженими службами є єдиним правильним рішенням. Нижче наведено контакти та структури, до яких слід звертатися:

• 101 – Державна служба з надзвичайних ситуацій України (ДСНС): основний оперативний номер для повідомлення про знахідку боєприпасів або вибухонебезпечних предметів. Працює цілодобово, приймає виклики з мобільних і стаціонарних телефонів.
• 102 – Національна поліція України: альтернативний канал повідомлення, особливо актуальний у містах і населених пунктах. 
• Найближчий блокпост або КП ЗСУ / НГУ / ТРО – при перебуванні в зоні бойових дій або прилеглих районах пряме повідомлення військових є найшвидшим способом реагування.
• Місцева військова адміністрація – у районах, що перебувають або перебували під окупацією, районні або обласні військові адміністрації координують роботу з розмінування та є додатковим каналом повідомлення.

При зверненні до будь-якої з цих служб необхідно надати: точне місце знахідки (адреса, координати GPS, орієнтири), опис предмета (форма, колір, розміри наскільки можливо з безпечної відстані), час виявлення та кількість людей поблизу. Не переміщуйтеся до прибуття фахівців і не підпускайте до місця сторонніх.

Порівняльна таблиця протипіхотних мін натискної дії

Для практичного розуміння відмінностей між розглянутими типами мін важливо бачити їхні ключові характеристики поруч. Наведена нижче таблиця дозволяє порівняти потужність заряду, чутливість, наявність самоліквідатора та можливість знешкодження – чотири параметри, що визначають тактичну небезпеку кожної міни і тактику дій при її виявленні.

Таблиця наочно демонструє, що жоден із розглянутих типів протипіхотних мін натискної дії – за винятком ПМД-6М з її специфічними умовами – не підлягає знешкодженню в польових умовах. Більшість не має самоліквідатора, а отже, залишається бойовою необмежений термін. Чутливість усіх типів перекриває діапазон ваги будь-якої дорослої людини і більшості дітей.

Висновок

Протипіхотні міни натискної дії – це не артефакти минулих воєн. Вони реальні, активні й небезпечні сьогодні. Для кожного, хто перебуває на звільнених, прифронтових або раніше окупованих територіях України, знання про ці боєприпаси – не теоретична інформація, а практичний інструмент захисту власного життя і життя близьких.

Ця стаття дає часткові відповідь на питання: що це, як влаштовано, чим небезпечно і що робити при виявленні. Але знання без закріплення – не знання. Регулярне повторення, практичні тренування з впізнавання ознак мінування, вивчення алгоритмів евакуації і першої медичної допомоги перетворюють інформацію на навичку. А навичка рятує там, де інформація вже не встигає.

Навчайтеся. Повторюйте. Передавайте знання далі – родині, сусідам, колегам. На порталі ВИШКІЛ ви знайдете матеріали з тактичної медицини, саперної справи, інженерної підготовки та виживання, що доповнять цей навчальний матеріал і допоможуть сформувати цілісну культуру безпеки.

FAQ

Чи можна самостійно знешкодити протипіхотну міну натискної дії, якщо є технічні знання? 

Ні. Переважна більшість сучасних протипіхотних мін натискної дії – ПМН, ПМН-2, ПМН-4, ПФМ-1 та ПФМ-1С – конструктивно унеможливлюють зворотний перехід у безпечний стан. Деякі можуть бути оснащені засобом незнешкодження або міною-сюрпризом. Самостійна спроба знешкодження загрожує смертю навіть підготовленому фахівцю без відповідного обладнання та детальної інформації про конкретний екземпляр.

Як виглядає міна ПФМ-1 («лепесток») і де її можна зустріти? 

ПФМ-1 – невелика асиметрична міна з поліетилену зеленого або коричневого кольору, схожа на зів’ялий листок або шматок пластику. Розміри: 119×64×20 мм, маса – 80 г. Розсіюється з літаків, гелікоптерів або ракет РСЗО на відкрити місцевість. Може лежати на поверхні ґрунту, в траві, серед листя або сміття. При виявленні – зупинитися, не торкатися, відступити тим самим шляхом і телефонувати 101.

Чи небезпечна стара, зіпсована міна ПМД-6М з дерев’яним корпусом, що почав гнити? 

Частково. Якщо нажимна кришка зруйнована від гниття настільки, що не здатна передати зусилля на чеку детонатора – вибуху може не бути. Проте оцінити ступінь деградації дерев’яного корпусу без фізичного огляду неможливо. Детонатор серії МУВ залишається чутливим навіть у зношених екземплярах. Будь-яка стара ПМД-6М – потенційно смертельно небезпечна і потребує виклику саперів.

Що таке міна-сюрприз і яку додаткову небезпеку вона несе? 

Міна-сюрприз – це додатковий боєприпас або пристрій, встановлений під основну міну або поруч із нею. Він спрацьовує при спробі підняти, перевернути або перемістити основну міну. Наявність міни-сюрпризу перетворює будь-яке «знешкодження» або «огляд» на смертельно небезпечну дію. Міна-сюрприз зовні не видима і не виявляється без спеціального обладнання.

Чи захищає «протимінне взуття» від підриву на протипіхотній міні? 

Захист залежить від типу міни. «Протимінне взуття» (спеціальне взуття із посиленою підошвою) не є ефективним захистом від мін типу ПФМ-1 («лепесток»), що прямо зазначено у технічних характеристиках. Проти більш потужних мін (ПМД-6М, ПМН) такий захист також не запобігає тяжким ураженням нижніх кінцівок. Надійний захист від більшості мін натискної дії при випадковому підриві поруч забезпечує лише повноцінний протимінний костюм за умови достатньої відстані від епіцентру.