Протипіхотні міни натяжної дії – один із найнебезпечніших класів інженерних боєприпасів, що широко застосовується у сучасних збройних конфліктах. Їхня головна характеристика – спрацювання від механічного впливу на дротяну розтяжку або тонку капронову нитку, яку людина може не помітити у будь-яких умовах місцевості. Мінімальне зусилля спрацювання у деяких зразків не перевищує 300–450 грамів – менше, ніж вага пластикової пляшки з водою. Саме ця характеристика робить міни натяжної дії особливо небезпечними для особового складу під час пересування, розвідки та штурмових дій.

«Міни – це зброя, яка не розрізняє комбатантів і цивільних, не знає перемир’я і продовжує вбивати ще десятиліття після закінчення бойових дій.» – Джоді Вільямс (Jody Williams), лауреатка Нобелівської премії миру 1997 року, співзасновниця Міжнародної кампанії за заборону протипіхотних мін (МКЗПМ

Українські військові стикаються з цими боєприпасами щоденно – на передових позиціях, у лісових масивах, у зруйнованих населених пунктах і на сільськогосподарських угіддях. Знання конструкції, принципів дії та візуальних ознак кожного типу міни – не академічна вправа, а практична необхідність, від якої залежить життя. Розуміння того, як влаштована конкретна міна, дозволяє правильно оцінити загрозу, обрати безпечний маршрут і ухвалити вірне тактичне рішення в умовах обмеженого часу.

У цій статті розглядаються сім типів протипіхотних мін натяжної дії, що перебувають або перебували на озброєнні армії РФ і можуть зустрічатися на театрі воєнних дій: ПОМЗ-2, ПОМЗ-2М, ОЗМ-72, ПОМ-2, ПОМ-2Р (серія), ПОБ «Пилка» та МИБ «Вкладиш». Для кожного зразка подано опис конструкції, принцип дії, тактико-технічні характеристики та ключові ознаки, що допомагають ідентифікувати боєприпас на місцевості.

Дана стаття носить виключно ознайомчий і навчальний характер. Вона створена на основі посібника військовослужбовця ЗСУ, НГУ, ТРО України «Міни» за авторством Дідура Олександра Леонідовича та Шевченка Михайла Сергійовича. Матеріал не є інструкцією до встановлення або знешкодження мін. Будь-які практичні дії з інженерними боєприпасами дозволені виключно підготовленим фахівцям-саперам відповідно до чинних статутів і наказів.

Що таке міни натяжної дії та чому вони небезпечні

Міни натяжної дії утворюють окремий клас протипіхотних інженерних боєприпасів, що об’єднується за принципом активації: підрив відбувається внаслідок механічного натягу або розриву датчика цілі – дроту чи нитки. Датчик з’єднаний із запальним або ударно-спусковим механізмом міни. Коли людина зачіпає дріт ногою, рукою або спорядженням, зусилля передається на бойову чеку підривача, і відбувається підрив. Схема проста, але саме простота робить цей клас мін надзвичайно надійним і поширеним у всіх регіонах, де ведуться або велися бойові дії.

Принципова небезпека мін натяжної дії полягає в тому, що датчик цілі – найчастіше тонкий сталевий або капроновий дріт – фактично невидимий на відстані понад 1–2 метри, особливо в умовах поганої видимості, в лісі, у траві або серед будівельного сміття. Підривач МУВ у мінімальній конфігурації спрацьовує від зусилля 0,5–1,0 кг, підривачі серії МВЕ – від зусилля, порівнянного з легким доторком. При цьому міна може бути встановлена на будь-якій висоті – від рівня землі до рівня грудної клітини, – що унеможливлює механічне «переступання» через розтяжку без ризику. Зимовий сніг може підняти рівень розтяжки або повністю замаскувати міну, пристосовану до ґрунтового встановлення.

Ще одна критична властивість мін цього класу – відсутність самоліквідатора у більшості зразків старшого покоління. Міна ПОМЗ-2, ПОМЗ-2М та ОЗМ-72 після встановлення залишаються в бойовому положенні необмежено довго. Це означає, що мінне поле, виставлене ще в роки попередніх конфліктів або навіть на початкових етапах поточної війни, продовжує становити загрозу роки по тому. Деякі зразки нового покоління – ПОМ-2, ПОМ-2Р, МИБ – мають механізм самоліквідації, але навіть він залежить від температури, а час спрацювання може становити від кількох годин до кількох діб. У цей проміжок міна активна і небезпечна.

Знання цих властивостей дозволяє особовому складу формувати правильну поведінку в потенційно замінованому районі: рухатися по слідах, уникати незвичних натяжінь між деревами або кілками, звертати увагу на сміття від підкасетників на землі, ніколи не нагинатися і не тягнути предмети, доки не переконався в безпеці ділянки. Розуміння конструктивних особливостей кожного зразка дає змогу ідентифікувати загрозу ще до небезпечного зближення.

Протипіхотна міна ПОМЗ-2

Міна ПОМЗ-2 – протипіхотна осколкова міна натяжної дії, що належить до найстаріших і найпоширеніших зразків цього класу в арсеналах пострадянських армій. Розроблена в СРСР, ця міна десятиліттями залишається одним із найбільш масово застосовуваних інженерних боєприпасів у регіональних конфліктах – від Афганістану й Анголи до Чечні та сходу України. Її конструктивна простота, дешевизна виробництва і висока надійність забезпечили їй надзвичайно широке розповсюдження. Призначення міни – виведення з ладу особового складу противника шляхом ураження осколками чавунного корпусу при підриві заряду. Ураження може бути нанесено одній людині або декільком одночасно, залежно від кількості людей у зоні суцільного ураження радіусом до 9,5 метрів. Активація відбувається в момент, коли людина зачіпає дротяну розтяжку та висмикує бойову чеку підривача.

Конструкція та принцип дії ПОМЗ-2

Міна ПОМЗ-2 являє собою порожнистий циліндричний виливок із чавуну з ребристою зовнішньою поверхнею, яка при вибуху забезпечує утворення осколків заданого розміру. У нижню частину корпусу вставляється 75-грамова тротилова шашка – основний підривний заряд. Через вертикальний канал у корпус вставляється запальний механізм МД-2 у парі з одним із підривачів серії МУВ. Корпус насаджується на дерев’яний кілок, що входить до комплекту постачання. Кілок забивається у ґрунт у вибраній точці, після чого міна закріплюється на ньому на потрібній висоті.

Датчик цілі – дротяна розтяжка довжиною до 4 або 8 метрів. Один кінець дроту кріпиться до бойової чеки підривача МУВ, другий – до додаткового кілка, встановленого в грунт на відстані до 4 метрів від міни. Дріт натягується з невеликим провисом, щоб уникнути передчасного спрацювання від вітру чи дрібних тварин. Припустиме встановлення з двома розтяжками на двох додаткових кілках по обидва боки від міни – це подвоює захищений сектор і суттєво ускладнює обхід замінованої ділянки.

З міною ПОМЗ-2 застосовуються підривачі: УВ, УВГ, МУВ, МУВ-2, МУВ-3, МУВ-4. Від вибору підривача залежить і чутливість датчика цілі, і ступінь небезпеки для сапера. 

Підривач МУВ переводиться в бойове положення миттєво після вилучення запобіжної чеки. 

Підривачі МУВ-2 та МУВ-3 мають уповільнювач: залежно від температури навколишнього середовища, від моменту вилучення чеки до моменту бойового звода проходить від 3 хвилин (при температурі +40°С) до 59 годин (2,5 доби при -40°С). Цей часовий проміжок – так зване вікно безпеки встановлювача. Після закінчення уповільнення міна переходить у бойове положення, і будь-який механічний вплив на розтяжку спричинить підрив.

Термін бойової роботи міни ПОМЗ-2 не обмежений. Самоліквідатора вона не має. Елементів невитягування чи незнешкодження конструкцією не передбачено, однак висока чутливість підривача МУВ у бойовому положенні робить знешкодження вкрай небезпечним навіть для досвідченого сапера. Знешкодження мін ПОМЗ-2 з підривачами МУВ-2 або МУВ-3 категорично забороняється. Такі міни знищуються на місці встановлення методом тралення «кішками» (спеціальні металеві гачки на мотузці) – «кішка» закидається на дротяну розтяжку з укриття, після чого різким смиканням провокується підрив. Важливо враховувати, що в умовах снігових заносів або маскування в лісі та чагарнику міни можуть встановлюватись підвішеними до стовбурів дерев або закріпленими на кілках на висоті грудної клітини, а не у ґрунті.

Тактико-технічні характеристики міни ПОМЗ-2

Перед тим як розглядати конкретні параметри, варто зазначити: саме поєднання масогабаритних показників і радіусу суцільного ураження визначає тактичне застосування міни ПОМЗ-2. Невелика вага і компактний корпус дозволяють переносити та встановлювати її без спеціального обладнання. Широкий температурний діапазон застосування – від -60°С до +60°С – означає ефективну роботу в будь-яких кліматичних умовах від арктичної зими до тропічної спеки.

Відсутність маркування і зелене або непофарбоване забарвлення корпусу – окрема небезпека при виявленні на місцевості. Без чіткого маркування неможливо визначити рік виготовлення і партію, що може критично впливати на оцінку стану ВР і підривача після тривалого перебування в ґрунті.

Протипіхотна міна ПОМЗ-2М

Міна ПОМЗ-2М є модернізованою версією ПОМЗ-2 і відноситься до того самого класу протипіхотних осколкових мін натяжної дії. Зовні вона схожа на попередника, але має зменшену загальну висоту корпусу (107 мм проти 130 мм у ПОМЗ-2) при збереженні діаметра та ваги ВР. Принцип дії і призначення ідентичні: ураження особового складу противника осколками чавунного корпусу в момент підриву від натягу дротяної розтяжки. Зовнішня відмінність між ПОМЗ-2 і ПОМЗ-2М без додаткового інструментарію – завдання навіть для підготовленого фахівця, що підвищує тактичний ризик при оцінці ситуації на місцевості. Обидві міни можуть зустрічатися на одному мінному полі.

Конструкція та особливості ПОМЗ-2М

Корпус міни ПОМЗ-2М – порожнистий чавунний виливок тієї самої ребристої форми, що й у ПОМЗ-2. У нижню частину корпусу вставлено 75-грамову тротилову шашку. На відміну від ПОМЗ-2, де детонатор вставляється через вертикальний канал, у ПОМЗ-2М він вгвинчується – це технологічна відмінність, що підвищує надійність з’єднання. Застосовувані підривачі: МУВ, МУВ-2, МУВ-3, МУВ-4. Принцип уповільнення при зведенні підривачів МУВ-2 і МУВ-3 ідентичний ПОМЗ-2: від 3 хвилин при +40°С до 59 годин при -40°С.

Важлива і практично значима відмінність ПОМЗ-2М – наявність попереджувального звукового сигналу при зведенні: у момент висмикування чеки підривач видає гучне клацання. Це означає, що людина, яка зачепила розтяжку і спричинила звід, теоретично має близько 4,2 секунди до підриву (якщо використовується відповідний підривач і певна температура), щоб відійти в укриття. Проте практична цінність цього сигналу вкрай обмежена: в умовах бойового стресу, нічних дій або роботи в ЗІЗ (засоби індивідуального захисту) людина може просто не почути або не ідентифікувати цей звук як попередження.

Встановлення міни ПОМЗ-2М

Встановлення міни ПОМЗ-2М аналогічне ПОМЗ-2: вручну на дерев’яний кілок, забитий у ґрунт. Другий кілок встановлюється не далі 5 метрів від міни (у ПОМЗ-2 – 4 метри). Можлива установка з двома розтяжками в протилежних напрямках. При встановленні в лісі та чагарнику за умов можливого сніговкриття міна може закріплюватися до стовбурів дерев або встановлюватися на кілках на рівні грудної клітини – тобто датчик цілі спрацьовуватиме не при зачіпанні ногою, а при торканні рукою або корпусом тіла. Це суттєво змінює тактику пересування в підозрілому районі.

Чи можна знешкодити міну ПОМЗ-2М

Знешкодження ПОМЗ-2М з підривачами МУВ-2 або МУВ-3 забороняється. Знищення виконується методом тралення «кішками» з укриття – принцип той самий, що й для ПОМЗ-2. Детонатори серії МУВ зовні дуже схожі між собою, а точна ідентифікація конкретного підривача без демонтажу практично неможлива. Саме тому при виявленні будь-якої міни ПОМЗ з дротяною розтяжкою необхідно виходити з припущення, що встановлено найнебезпечніший варіант підривача і не намагатися наближатися до міни.

Тактико-технічні характеристики міни ПОМЗ-2М

Нижче – зведена таблиця характеристик міни ПОМЗ-2М. Порівняно з ПОМЗ-2 вона дещо легша (1,77 кг проти 2,3 кг), що спрощує транспортування в польових умовах. Довжина датчика цілі – 5 або 8 метрів, тобто захищений периметр дещо більший.

Варіативність відтінків зеленого забарвлення корпусу – від яскраво-зеленого до захисного хакі – ускладнює виявлення в зеленій рослинності. Відсутність маркування не дозволяє визначити ні рік виготовлення, ні тип встановленого підривача без безпосереднього контакту з міною, що категорично неприпустимо.

Зовнішня схожість підривачів серії МУВ між собою – додатковий фактор ризику. Навіть досвідчений інженер-сапер без зняття підривача не завжди може з повною впевненістю визначити конкретну модифікацію. Саме тому стандарт безпеки – вважати будь-який виявлений підривач серії МУВ найнебезпечнішим і діяти відповідно.

Протипіхотна міна ОЗМ-72

Міна ОЗМ-72 – протипіхотна осколкова міна натяжної дії кругового ураження вистрибуючого типу. Вона якісно відрізняється від ПОМЗ-2 і ПОМЗ-2М за принципом ураження: не статичний підрив на рівні установки, а підкидання корпусу міни в повітря перед детонацією. Саме ця особливість робить ОЗМ-72 одним із найнебезпечніших зразків у своєму класі. При спрацюванні натяжного датчика вишибний пороховий заряд підкидає міну на висоту 0,6–0,9 метра від поверхні землі, після чого відбувається підрив. Підрив у повітрі забезпечує круговий розліт 2400 готових забійних елементів (ГЗЕ – кульки або ролики діаметром близько 5 мм) і осколків корпусу в радіусі до 30 метрів, а окремі елементи летять на відстань до 50 метрів. Площа ураження становить понад 2100 м².

Конструкція та принцип дії ОЗМ-72

Корпус міни ОЗМ-72 виготовлений із сталі – на відміну від чавунних ПОМЗ. У корпусі розміщені: заряд ВР (тротил, 0,66 кг), 2400 готових забійних елементів (ГЗЕ – кульки або ролики), вишибний пороховий заряд, внутрішній ударно-спусковий механізм, запал і натяжний дріт. Міна встановлюється в грунт вручну. За неможливості заглибити в ґрунт – встановлюється на поверхні і прив’язується до кілка, забитого поряд. Зовнішній вигляд встановленої міни – невеликий металевий циліндр, частково заглиблений у ґрунт або замаскований підручними матеріалами.

Підривачі для ОЗМ-72 – МУВ, МУВ-2, МУВ-3, МУВ-4 та МВЕ-72, МВЕ-НС. 

Підривачі серії МУВ мають дротяну розтяжку завдовжки до 30 метрів. 

Підривачі серії МВЕ відрізняються принципово: датчик цілі – тонкий подвійний емальований дріт діаметром 0,14 мм, завдовжки 50 або 40 метрів. Цей дріт практично невидимий неозброєним оком уже з відстані 1–2 метри – за характеристиками він нагадує рибальську волосінь. Обривний принцип дії: при розриві дроту замикається електричне коло детонатора і відбувається підрив. Це означає, що спрацювання може відбутися навіть тоді, коли людина не зачепила дріт руками або ногами, а просто задіяла його спорядженням чи зброєю.

Час приведення в бойове положення залежить від типу підривача. При МУВ – миттєво. При МУВ-2, МУВ-3 – від 3 хвилин до 59 годин, залежно від температури. Термін бойової роботи не обмежений при застосуванні підривачів серії МУВ. При використанні підривачів МВЕ-72 та МВЕ-НС термін бойової роботи обмежений ресурсом батареї живлення.

Чи можна знешкодити міну ОЗМ-72

Заборони та обмеження щодо ОЗМ-72 найсуворіші серед усіх розглянутих тут зразків. Знешкодження мін ОЗМ-72 з підривачами МУВ-3, МУВ-4, МВЕ-72 та МВЕ-НС категорично заборонено. Ці міни знищуються виключно траленням «кішками» або проїздом танків по мінному полю. При тралення «кішками» вручну закидання та підтягування «кішки» виконується виключно з укриття – для цього може відриватися спеціальний окоп. Єдиний виняток – керовані мінні поля, де міни попередньо переведені в безпечний стан відключенням пультів управління.

Окрема тема – використання ОЗМ-72 у складі комплекту НВУ-П («Комплект Охота»): п’ять мін об’єднуються в єдину систему підривного пристрою з централізованим управлінням або автоматичним спрацюванням. У такій конфігурації одна дія на будь-який із датчиків ініціює підрив усіх п’яти мін одночасно, що багаторазово збільшує зону і щільність ураження. Виявлення «Комплекту Охота» на місцевості потребує негайного сповіщення сапера і відходу з небезпечної зони.

При обриві дроту МВЕ міна вибухає, підстрибуючи на висоту 0,6–0,9 метра і вражаючи все живе в радіусі 30 метрів осколками корпусу та 2400 ГЗЕ. Окремі вражаючі елементи розлітаються до 50 метрів. Таким чином, зона потенційного враження від одного підриву ОЗМ-72 – понад 2100 м², що відповідає площі двох футбольних майданчиків.

Тактико-технічні характеристики міни ОЗМ-72

Параметри ОЗМ-72 принципово відрізняються від ПОМЗ: вага вдвічі більша (5 кг), розміри – 108 × 172 мм, заряд ВР – 0,66 кг тротилу. Ці характеристики у поєднанні з повітряним підривом формують зону суцільного ураження 25 × 30 метрів – показник, недосяжний для жодного зі статичних зразків цього класу.

Маркування ОЗМ-72 наноситься чорною фарбою на бокову стінку корпусу і містить:

• шифр міни («ОЗМ-72»), 
• шифр заводу-виробника, 
• номер партії, 
• рік виготовлення 
• шифр спорядження (тип ВР). 

Наявність маркування – відмінна риса від ПОМЗ, але в польових умовах після тривалого перебування в ґрунті маркування може бути нечитабельним.

Протипіхотна міна ПОМ-2 «Отьок»

Міна ПОМ-2 («Отьок») якісно відрізняється від усіх попередніх зразків насамперед способом встановлення: вона не може бути встановлена вручну і застосовується виключно засобами дистанційного мінування. Це протипіхотний осколковий боєприпас кругового ураження, розроблений для швидкого створення мінних загороджень на великих площах без необхідності присутності особового складу в небезпечній зоні. Засоби доставки – ручні пристрої ПКМ-1, гелікоптерні контейнери ВСМ-1, наземні установки мінування УМЗ та УМЗ-К. Ураження особового складу наноситься осколками сталевого корпусу при підриві в момент зачіпання одного з чотирьох датчиків цілі – тонких синтетичних ниток завдовжки 9,5–10 метрів кожна.

Конструкція та механізм розгортання ПОМ-2

Міни ПОМ-2 розміщуються у касетах КПОМ-2 по 4 штуки. Кожна міна знаходиться у металевому циліндричному підкасетнику. Касети завантажуються у відповідний носій. Гелікоптер Мі-8 здатен нести 4 контейнери ВСМ-1 з 29 касетами в кожному (116 мін на контейнер). Загальний бойовий вантаж одного гелікоптера – 464 міни. За 60–100 секунд польоту один гелікоптер здатен виставити мінне поле довжиною 4,0–4,1 км по фронту і глибиною 35–65 метрів – показник, недосяжний для пішого особового складу навіть протягом кількох годин.

1. Після скидання з носія міна летить у підкасетнику. Зразу після виходу з касети ковпак відокремлюється і розмотуються капронові стрічкові стабілізатори, що забезпечують правильне орієнтування міни під час польоту. 
2. Після приземлення через 50–60 секунд спрацьовує піротехнічний сповільнювач, який активує пороховий вишибний заряд. Заряд виштовхує міну з підкасетника. Водночас запалюється другий піротехнічний сповільнювач (3–4 секунди), який скидає кришку та вивільняє підпружинені відкидні лапки. Лапки розкидаються по горизонталі і встановлюють міну у вертикальне положення.
3. Через 2 секунди після встановлення у вертикальне положення з верхньої частини міни відстрілюється блок датчиків цілі. Блок піднімається на висоту 0,5 метра і розкидає чотири вантажики-якоря в сторони на відстань 9,5 метрів, розмотуючи чотири тонкі обривні нитки. З цього моменту міна ПОМ-2 знаходиться в бойовому стані. 
4. Починається відлік часу бойової роботи: від 4 до 100 годин (у середньому близько 23 годин за температури +20°С). Чим тепліше – тим довший час роботи, чим холодніше – тим коротший. Після закінчення відведеного часу спрацьовує самоліквідатор – міна знищується власним підривом.

Вибух міни ПОМ-2 може статися за двома сценаріями. Перший – при зачіпанні будь-якої з чотирьох ниток-датчиків зусиллям від 350–450 грамів: детонатор ВП-09С спрацьовує негайно. Другий – після закінчення часу бойової роботи: самоліквідація підривом. Якщо міна після падіння зайняла неправильне положення (наприклад, впала в глибокий сніг або болото), або датчики не розгорнулися повністю – вона все одно залишається в бойовому режимі і самоліквідується після закінчення відведеного часу. Це критично важлива властивість: навіть «неправильно» встановлена або пошкоджена ПОМ-2 лишається смертельно небезпечною.

Важливий практичний орієнтир: міни ПОМ-2 відносно помітні на місцевості після встановлення – у вертикальному положенні на лапках, з виступаючим блоком датчиків. Крім того, мінне поле ПОМ-2 легко ідентифікувати за характерним сміттям: на землі залишаються підкасетники, кришки зі стрічками-стабілізаторами, блоки датчиків. Виявлення такого сміття в незнайомому районі – сигнал про потенційне мінне поле ПОМ-2 в радіусі кількох сотень метрів.

Тактико-технічні характеристики міни ПОМ-2

Незважаючи на відносно малу вагу (1,6 кг) і скромний заряд ВР (0,14 кг тротилу), міна ПОМ-2 забезпечує радіус суцільного ураження 16 метрів за рахунок конструкції осколкового корпусу та оптимальної висоти підриву.

Наявність самоліквідатора відрізняє ПОМ-2 від мін старшого покоління – але не робить її «безпечною» для особового складу. У межах часового вікна бойової роботи (до 100 годин) вона повністю зберігає бойові властивості. Розмінуванню міна ПОМ-2 не підлягає.

Протипіхотні міни серії ПОМ-2Р

Міни серії ПОМ-2Р – прямі функціональні аналоги міни ПОМ-2, але принципово відрізняються від неї способом застосування: вони встановлюються вручну за допомогою пристрою УРП (установочний ручний пристрій). Дистанційне мінування засобами механізації для цієї серії не передбачено. Конструкція аналогічна ПОМ-2, але в ПОМ-2Р відсутній блок стабілізатора, призначений для стабілізації міни в польоті при касетному розкиді. Ця різниця суто функціональна: стабілізатор потрібен лише при польоті після скидання з касети, а для ручного встановлення він зайвий.

Різновиди та конструкція серії ПОМ-2Р

До серії мін ПОМ-2Р входять чотири модифікації з різними параметрами зведення та наявністю самоліквідатора:

• ПОМ-2Р – час приведення в бойове положення:
  • 120 секунд; 
  • самоліквідація через 4–100 годин. 

Базова версія з найдовшим часом зведення. Дає встановлювачу запас часу для відходу на безпечну відстань після активації пристрою УРП.

• ПОМ-2Р1 – час приведення в бойове положення:
  • 50 секунд; 
  • самоліквідація через 4–100 годин. 

Пришвидшена версія для застосування в умовах обмеженого часу на встановлення – наприклад, під вогнем або в умовах безпосереднього зближення противника.

• ПОМ-2РБС – час приведення в бойове положення:
  • 120 секунд; 
  • самоліквідатора немає. 

Варіант без самоліквідатора – встановлена міна залишається активною необмежений термін. Це суттєво підвищує ризик для власного особового складу та цивільного населення після закінчення бойових дій у районі.

• ПОМ-2Р1БС – час приведення в бойове положення:
  • 50 секунд; 
  • самоліквідатора немає. 

Поєднання прискореного зведення і відсутності самоліквідатора.

Особливості встановлення міни ПОМ-2Р

Пристрій УРП (установочний ручний пристрій) призначений виключно для введення міни в бойовий режим при ручному встановленні. Перед застосуванням міна в підкасетнику вставляється в УРП тепловим датчиком Б-179 вниз. Відгвинчується накидна гайка червоного кольору та розтягується капронова витяжна нитка. Міна розміщується на обраній позиції. Різким смиканням накидної гайки з ниткою запускається механізм дальнього зведення. Після закінчення часу зведення міна автоматично відстрілюється з підкасетника, встановлюється на підпружинені лапки і розгортає датчики цілі в сторони на 9,5 метрів.

При зусиллі від 300 грамів і більше на будь-яку з ниток-датчиків спрацьовує запобіжно-виконавчий механізм і відбувається підрив. Як і у випадку з ПОМ-2, міни серії ПОМ-2Р розмінуванню не підлягають. Версії з самоліквідатором (ПОМ-2Р і ПОМ-2Р1) самознищуються через 4–100 годин. Версії без самоліквідатора (БС) залишаються активними необмежено.

Тактико-технічні характеристики міни ПОМ-2Р

Маркування наноситься чорною фарбою на корпус і містить:

• шифр міни (ПОМ-2Р, ПОМ-2Р1, ПОМ-2РБС або ПОМ-2Р1БС);
• шифр заводу-виробника;
• номер партії;
• рік виготовлення;
• шифр спорядження. 

Порівняно з ПОМ-2 серія ПОМ-2Р має дещо вищу чутливість датчика цілі – 0,3 кг (проти 0,35–0,45 кг у ПОМ-2), що означає ще нижчий поріг спрацювання.

Протипіхотний осколковий боєприпас ПОБ «Пилка»

Протипіхотний осколковий боєприпас ПОБ «Пилка» – новітня розробка РФ, прийнята на озброєння у 2005 році і створена для поступової заміни міни ОЗМ-72. Це осколкова міна натяжної дії кругового ураження, вистрибуючого типу. Принцип дії аналогічний ОЗМ-72: підрив відбувається в повітрі після підкидання міни пороховим зарядом. Однак конструкція ПОБ суттєво відрізняється: замість готових забійних елементів у вигляді кульок або роликів міна формує вражаючі елементи з набору кільцевих пластин різного зовнішнього діаметра і однакового внутрішнього, надітих на корпус. При вибуху пластини фрагментуються в плоскі напівготові осколки з передбачуваними характеристиками розльоту. Окрім натяжного режиму, ПОБ «Пилка» може застосовуватись як керована міна або у складі комплекту НВУ-П та НВУ-П2 – аналогічно ОЗМ-72.

Конструкція, підривачі та безпека ПОБ «Пилка»

Корпус ПОБ «Пилка» виготовлений із пластмаси, що суттєво знижує загальну вагу порівняно з ОЗМ-72 – 2,3 кг проти 5,0 кг при зіставних бойових характеристиках. Заряд ВР – 0,51 кг суміші ТГ-40 (суміш тротилу з гексогеном, більш потужна, ніж чистий тротил). Датчик цілі – одна капронова нитка завдовжки 20 метрів, що вдвічі перевищує довжину датчика ПОМЗ і на 60% – довжину датчиків ПОМ-2. Висота підриву над поверхнею – 0,4–0,6 метра. Радіус суцільного ураження: 20 метрів для незахищеної живої сили у повний зріст та 12 метрів для особового складу в бронежилеті II–III класу захисту.

З ПОБ «Пилка» застосовуються підривачі МУВ-2, МУВ-3, МУВ-4, МВЕ-72, МВЕ-НС, МВЕ-92, а також електронакальний механізм НМ. Комбінація з НМ дозволяє використовувати міну в керованому режимі: підрив ініціюється електричним імпульсом з пункту управління. Це робить ПОБ «Пилку» надзвичайно гнучким і багатофункціональним бойовим засобом.

Термін бойової роботи не обмежений. Самоліквідатора немає. Елементів невитягування чи незнешкодження конструкцією не передбачено, але висока чутливість детонаторів серії МУВ та МВЕ робить знешкодження неможливим. Можливе встановлення на невитягування за допомогою міни-сюрпризу МС-3 або саморобних аналогів – це перетворює ПОБ «Пилку» на пастку для саперів. Встановлення в ґрунт або на поверхню з прив’язкою до кілка – вручну. Ступінь безпеки при встановленні залежить від типу підривача: при МУВ-2, МУВ-3 вікно безпеки – від 3 хвилин до 59 годин.

Тактико-технічні характеристики ПОБ «Пилка»

Пластиковий корпус ПОБ «Пилки» ускладнює виявлення за допомогою металодетекторів, що є принциповою відмінністю від металевих ПОМЗ і ОЗМ-72. Для перевірки місцевості в зоні можливого встановлення ПОБ необхідні щупи або методи оптичного огляду. Маркування – стандартне, чорною фарбою на корпусі.

Багатофункціональний інженерний боєприпас МИБ «Вкладиш»

МИБ «Вкладиш» (багатофункціональний інженерний боєприпас) – найновіший зразок серед розглянутих, прийнятий на озброєння РФ у 2007 році. Це протипіхотна осколкова міна натяжної дії кругового ураження, розроблена на базі конструкції ПОМ-2. Принципова відмінність: МИБ є двофункціональним боєприпасом – може застосовуватися як протипіхотна міна або як ручна граната. Для кожного режиму – власний алгоритм застосування і час уповільнення. У режимі міни час уповільнення підриву – 60–120 секунд. У режимі гранати – 3–5 секунд. Це дозволяє одному бійцю мати в руках боєприпас подвійного призначення: за необхідності він кидається як граната, у решті випадків встановлюється як стаціонарна міна.

Конструкція та принцип дії МИБ «Вкладиш»

Корпус МИБ «Вкладиш» – сталевий, з набором кільцевих пластин однакового внутрішнього і різного зовнішнього діаметра. При вибуху пластини формують плоскі напівготові осколки – принцип аналогічний ПОБ «Пилка». Заряд ВР – 0,05 кг суміші А-ІХ-І (потужний ВР на основі гексогену). Попри малу вагу ВР, конструкція забезпечує радіус суцільного ураження 8–10 метрів завдяки оптимізованому розльоту осколків. Чотири датчики цілі (капронові нитки завдовжки 10 метрів кожна) розгортаються в сторони при переведенні міни в бойове положення.

Особливості встановлення міни МИБ «Вкладиш»

Встановлення – виключно вручну на поверхню ґрунту. Засоби механізації мінування не застосовуються. Після встановлення міна фіксується на підпружинених лапках, вантажики-якоря розкидаються в сторони, розмотуючи нитки датчиків цілі. При зусиллі від 300 грамів і більше на будь-яку з ниток спрацьовує запобіжно-виконавчий механізм. Підрив відбувається без вистрибування – на рівні встановлення.

МИБ «Вкладиш» має пристрій самоліквідації та самонейтралізації. Самоліквідація підривом – через 3–100 годин від моменту встановлення. Самонейтралізація (без підриву, перехід у безпечний стан) – до 120 діб. Ця схема подвійного захисту знижує тривалий мінний ризик, але у проміжку між встановленням і самоліквідацією міна-граната МИБ повністю боєздатна. Розмінуванню не підлягає.

Важлива тактична особливість: у разі неправильного положення після встановлення (наприклад, падіння набік у сніг або болото), або при неповному розгортанні датчиків – міна-граната МИБ все одно залишається в бойовому режимі. Вона не вимагає правильного положення для функціонування, що ускладнює оцінку ситуації при виявленні.

Тактико-технічні характеристики МИБ «Вкладиш»

МИБ «Вкладиш» – найлегший зразок серед розглянутих (0,83 кг). Поєднання малої ваги, подвійного функціоналу і наявності самоліквідатора робить його зручним в оперативному застосуванні, водночас зберігаючи смертельну небезпеку протягом усього терміну бойової роботи.

Порівняльна таблиця протипіхотних мін натяжної дії

Для швидкої ідентифікації та тактичної оцінки мін натяжної дії нижче наведено зведену порівняльну таблицю всіх семи розглянутих зразків. Параметри подано в порядку, критичному для практичного застосування: вага, матеріал корпусу, заряд ВР, радіус ураження, наявність самоліквідатора. Особливу увагу слід приділяти колонці «Самоліквідатор»: міни без самоліквідатора залишаються активними необмежено довго і становлять загрозу через роки після встановлення.

Порівняльна таблиця наочно демонструє еволюцію протипіхотних мін натяжної дії: від важких чавунних конструкцій з необмеженим терміном дії (ПОМЗ) – до легших, багатофункціональних зразків нового покоління з самоліквідатором (ПОМ-2, МИБ). Проте присутність самоліквідатора не скасовує головного правила: будь-який виявлений боєприпас на місцевості вважається активним і небезпечним до підтвердження зворотного підготовленим фахівцем.

Правила безпечної поведінки в районі можливого мінування

Знання конструкції та характеристик протипіхотних мін натяжної дії набуває практичного значення лише у поєднанні з чіткими правилами безпечної поведінки на місцевості. Жодна теоретична підготовка не замінює відпрацьованих навичок руху в підозрілому районі – але без теоретичної основи неможливо правильно інтерпретувати побачене і ухвалити правильне рішення. Нижче – перелік ключових правил, дотримання яких знижує ризик підриву на мінах натяжної дії:

• Рухайтеся по вже перевірених або помітних слідах. Протоптані стежки, сліди транспортних засобів, сліди ніг у снігу – найкращий індикатор безпечного коридору. Власний перший прохід по непереревіреній місцевості завжди небезпечний.
• Ніколи не нагинайтесь і не простягайте руки до незнайомих предметів. Будь-який предмет на землі, будь-яке натягнення між деревами або кілками – потенційний датчик цілі або елемент замаскованого фугасу. Навіть звичайний дріт або мотузка в підозрілому місці потребує перевірки сапером.
• Звертайте увагу на характерне сміття. Підкасетники, капронові стрічки-стабілізатори, металеві кришки, блоки датчиків цілі від ПОМ-2 на землі – пряма ознака застосування дистанційного мінування. Видалення з такого району – негайно і по вже пройденому маршруту.
• Не наближайтеся до виявленої міни. Жодної спроби самостійно знешкодити чи перемістити виявлений боєприпас. Будь-яке механічне зусилля – навіть спроба розглянути ближче – може спровокувати підрив. Відстань безпеки від виявленої ОЗМ-72 – не менше 100 метрів з урахуванням польоту окремих осколків на відстань до 50 метрів.
• Позначте місце виявлення та повідомте саперів. Стандартні засоби позначення небезпечної ділянки – тканина, мотузка, підручні матеріали – встановлюються таким чином, щоб бачити від них виявлену міну, але не наближатися. Точні координати передаються черговому або командиру.
• В умовах обмеженої видимості (ніч, сніг, дощ, густа рослинність) – обмежте переміщення. Більшість датчиків цілі мін натяжної дії практично невидимі за нормального освітлення, а в умовах поганої видимості ризик зростає багаторазово.
• Після мінного поля противника – перевіряйте спорядження. Тонкий емальований дріт датчиків МВЕ може намотатися на спорядження, взуття або зброю і залишатися непоміченим. Будь-яке незрозуміле натягнення на спорядженні після проходу підозрілої ділянки – привід зупинитися.
  

Правила безпеки у районах можливого мінування охоплюють набагато більше деталей і нюансів, ніж можна викласти в межах однієї статті. Детальну підготовку з питань інженерної розвідки, мінної небезпеки та дій при виявленні боєприпасів – читайте в розділах саперна справа та інженерна справа порталу ВИШКІЛ.

Висновок

Протипіхотні міни натяжної дії – від класичних ПОМЗ радянської доби до новітніх МИБ і ПОБ «Пилки» – лишаються одним із найбільш поширених і небезпечних класів інженерних боєприпасів на сучасному полі бою. Кожен розглянутий зразок має власну конструктивну логіку, власні сильні сторони та власні обмеження – але всі вони об’єднані одним спільним знаменником: мінімальне зусилля спрацювання, висока надійність і смертельна небезпека у зоні ураження.

Для військовослужбовця, добровольця або цивільного, який опиняється в зоні потенційного мінування, головна цінність цих знань – не технічна деталізація сама по собі, а формування правильного алгоритму поведінки. Знати, що датчик цілі МВЕ невидимий на відстані двох метрів. Знати, що ОЗМ-72 б’є по колу на 30 метрів у повітрі. Знати, що ПОМ-2РБС немає самоліквідатора і може лежати роками. Ці факти не для технічного захоплення – вони для прийняття правильного рішення під час стресу.

Практична мінна грамотність – це навичка, яка потребує системного навчання і регулярного оновлення. Арсенали змінюються, нові зразки з’являються швидше, ніж оновлюються настанови. Портал ВИШКІЛ – ресурс, де ця підготовка доступна постійно. Знання, отримані заздалегідь, – єдиний вид боєприпасу, який ніколи не підводить.

FAQ

Яка різниця між ПОМЗ-2 і ПОМЗ-2М – і чи важливо це розрізняти на практиці? 

Обидві міни мають однаковий заряд ВР (0,75 кг тротилу) і схожий принцип дії, але ПОМЗ-2М є нижчою (107 мм проти 130 мм) та легшою (1,77 кг проти 2,3 кг). Ключова практична відмінність – ПОМЗ-2М видає звукове клацання при зведенні, що теоретично дає кілька секунд реакції. Розрізнити їх на відстані без ризикованого наближення складно: обидві чавунні, ребристі, зеленого кольору без маркування. На практиці важливіше не ідентифікувати конкретну модель, а правильно реагувати на будь-який виявлений зразок цього класу – тобто не наближатися і не торкатися.

Чи безпечна міна ПОМ-2 після закінчення часу самоліквідації? 

Ні. Після закінчення максимального терміну бойової роботи (100 годин) ПОМ-2 самоліквідується підривом – тобто знищує сама себе. Але вказаний термін залежить від температури і може значно відхилятися від паспортних значень у реальних умовах. До повної самоліквідації міна залишається активною і небезпечною. Наближатися до ПОМ-2 або ПОМ-2Р з метою перевірки стану самоліквідатора – категорично заборонено.

Чим небезпечний підривач МВЕ порівняно з МУВ, і як їх розрізнити? 

Підривачі серії МВЕ (МВЕ-72, МВЕ-НС, МВЕ-92) мають датчик цілі у вигляді надтонкого обривного дроту діаметром 0,14 мм – практично невидимого вже на відстані 1–2 метри. Довжина такого датчика – 40–50 метрів, що формує значно більший захищений периметр, ніж дротяна розтяжка МУВ. Крім того, МВЕ спрацьовує не від натягу, а від обриву дроту – тобто навіть несвідоме доторкання до нитки може бути критичним. Розрізнити МУВ і МВЕ зовні без наближення практично неможливо. Правило одне: якщо є підозра на МВЕ – відстань і сапер.

Що робити, якщо під час пересування помітив натягнутий дріт або нитку? 

Зупинитися негайно. Не рухатися далі в жодному напрямку, доки не оцінено ситуацію. Не нагинатися, не торкатися дроту, не намагатися перестрибнути або переступити. Тихо попередити тих, хто поруч. Дуже обережно відступити по тому ж маршруту, яким прийшли, – крок за кроком. Позначити місце виявлення з безпечної дистанції. Негайно повідомити командира або чергового сапера з точними координатами або описом місцезнаходження.

Як ОЗМ-72 може бути встановлена так, щоб її не було видно на місцевості? 

ОЗМ-72 встановлюється в ґрунт так, що над поверхнею виступає лише верхня частина корпусу. При маскуванні листям, ґрунтом або снігом вона стає практично непомітною. Датчик цілі – дротяна розтяжка або тонкий дріт МВЕ – натягується на рівні гомілки або нижче. В умовах густої рослинності або снігу виявлення навіть розтяжки стандартного типу вкрай ускладнене. Найбільш надійний спосіб безпечного проходу потенційно замінованої місцевості – щупування ґрунту і рослинності перед кожним кроком підготовленим сапером із відповідним інструментарієм.

Матеріал підготовлено на основі посібника «Міни» (автори: Дідур Олександр Леонідович, Шевченко Михайло Сергійович) для військовослужбовців ЗСУ, НГУ, ТРО України. Стаття носить виключно ознайомчий та навчальний характер. Будь-які практичні дії з інженерними боєприпасами – виключна компетенція підготовлених фахівців-саперів.

Додаткові матеріали з підготовки – на порталі ВИШКІЛ