Протипіхотні міни керованої дії належать до найскладніших та найнебезпечніших інженерних боєприпасів сучасного поля бою. На відміну від мін натискної дії, що спрацьовують автоматично при контакті з ціллю, керовані міни дають оператору можливість самостійно визначати момент підриву – після того, як противник опиниться в зоні ураження. Це робить їх особливо ефективними в тактичному застосуванні, але водночас і особливо небезпечними для цивільного населення та саперних підрозділів, оскільки виявлення та ідентифікація таких боєприпасів вимагає спеціальних знань.

“Найкращий захист від міни – знання того, як вона виглядає і де вона може бути встановлена.” – Олександр Дідур, співавтор посібника військовослужбовця ЗСУ, НГУ, ТРО «Міни»

Саперна справа як дисципліна приділяє окрему увагу вивченню конструкції, принципу дії та зовнішніх ознак подібних мін, адже від точності розпізнавання залежить життя людини, яка випадково опинилась поруч із замінованою територією. У статті ми розглянемо основні типи мін керованої дії, що застосовуються в сучасних конфліктах: від ОЗМ с УВК до новітньої ПОМ-3 “Медальон” та керуючих пристроїв на кшталт НВУ-П “Охота”.

Ця стаття носить виключно ознайомчий характер. Матеріал підготовлено на основі офіційного посібника військовослужбовця ЗСУ, НГУ, ТРО України «Міни» за авторства Дідура Олександра Леонідовича та Шевченка Михайла Сергійовича. Мета публікації – допомогти цивільним, військовим та ветеранам розпізнавати небезпечні боєприпаси та розуміти базові принципи поведінки на потенційно замінованій території. Стаття не є інструкцією з виготовлення, встановлення чи знешкодження боєприпасів. Будь-які роботи з мінами та вибухонебезпечними предметами виконують виключно фахівці Державної служби з надзвичайних ситуацій або відповідних інженерних підрозділів.

Протипіхотна міна “ОЗМ с УВК”

Серед усього розмаїття протипіхотних мін керованої дії ОЗМ с УВК виділяється своєю конструктивною особливістю – вона не є самостійним боєприпасом у класичному розумінні, а складається з універсального вишибного механізму та окремо приєднаного артилерійського снаряда чи мінометної міни. Ця конструктивна гнучкість робить ОЗМ с УВК одним із найбільш варіативних типів осколкових мін кругового ураження, здатних застосовувати десятки різних типів боєприпасів калібрами від 82 до 152 мм. Розуміння принципу її роботи є базовим для подальшого вивчення всієї лінійки керованих осколкових мін, оскільки саме на ній базуються логіка дії вистрибуючих систем.

Міна “ОЗМ с УВК” – протипіхотна осколкова, кругового ураження, вистрибуюча, керована. Призначена вона для виведення з ладу особового складу противника. Ураження людині, або кільком людям одночасно, завдається осколками артилерійського снаряда під час його підриву на висоті 60–80 см від поверхні землі. Підкидання снаряда відбувається пороховим вишибним зарядом, що спрацьовує при подачі електроімпульсу з пульта управління. Сама міна являє собою артилерійський боєприпас, з’єднаний із універсальною вишибною каморою УВК.

Конструктивні особливості керованої міни “ОЗМ с УВК”

Основою конструкції є саме універсальна вишибна камора УВК – циліндричний сталевий пристрій, на різьбову втулку якого нагвинчується артилерійський снаряд. Універсальна вишибна камора застосовується для встановлення протипіхотних осколкових мін із використанням артилерійських снарядів та мінометних мін різних калібрів. Застосовуються радянські та російські осколкові й осколково-фугасні снаряди калібрів 85, 100, 115, 122, 152 мм, а також мінометні гранати калібру 82 та 120 мм. 

☝️Важливо розуміти: при використанні снарядів калібром 152 мм викидання з ґрунту не забезпечується – снаряд вибухає безпосередньо в землі, що змінює характер ураження.

Варіанти встановлення керованих мін “ОЗМ с УВК”

Установка цієї міни в ґрунт здійснюється вручну, а за неможливості заглиблення – на поверхню ґрунту, в дерев’яний короб для додаткової стабілізації конструкції. Важливо, що снаряди постачаються окремо від камори, а сама міна “ОЗМ с УВК” збирається безпосередньо на місці установки – фактор, який значно ускладнює прогнозування точної конфігурації боєприпасу при його виявленні.

З таких мін, як правило, формується кероване протипіхотне мінне поле – система кількох взаємопов’язаних боєприпасів, керованих з єдиного пульта. Принцип взаємодії оператора з мінним полем простий концептуально, але вимагає точного спостереження: при потраплянні солдатів противника в зону ураження однієї з мін, оператор за допомогою пульта управління призводить конкретну міну в дію.

Принцип дії “ОЗМ с УВК”

Принцип дії базується на електричній детонації. При подачі імпульсу електричного струму проводами запалюється електрозапальник, а від нього – вишибний заряд. Від вишибного заряду загоряється піротехнічний сповільнювач. Під тиском порохових газів корпус камори УВК розривається по зварному шву, і верхня його частина разом із детонуючим пристроєм та снарядом викидається з ґрунту. Після згоряння сповільнювача, що триває 0,3–0,45 секунди, промінь вогню викликає вибух детонатора та заряду вибухової речовини снаряда. Внаслідок вибуху корпус снаряда дробиться на численні осколки, що розлітаються та завдають ураження живій силі противника.

ТТХ міни «ОЗМ с УВК»

Характеристика	Значення
Тип	Протипіхотна керована осколкова вистрибуючої дії кругового ураження
Корпус	УВК сталевий
Вага УВК, кг	3
Розміри: діаметр × висота УВК, мм	132 × 75
Висота розриву снаряду	0,6–0,8 м
Засоби підриву в керованому варіанті	Підривна машинка і пульт керування протипіхотним мінним полем
Температурний діапазон застосування	−50°C +50°C

ТТХ снарядів міни «ОЗМ с УВК»

Перед детальною таблицею важливо зазначити: ефективність ОЗМ с УВК напряму залежить від типу та калібру приєднаного боєприпасу. Радіус суцільного ураження зростає пропорційно калібру снаряда, а склад вибухової речовини визначає характер фрагментації корпуса.

Калібр і назва	Вага снаряду / ВР, кг	Радіус ураження, м
82-мм міна О-832	3,1 / 0,400–0,454 (Т)	15
85-мм снаряд ОФ-372	9,66 / 0,741 (Т)	15
100-мм снаряд 3ОФ15	16,74 / 2,237 (Т)	18
100-мм снаряд ОФ35	16,7 / 2,5 (A-IX-2, A-IX-20 або Т)	22
115-мм снаряд 3ОФ-18	17,86 / 2,8 (Т)	18
115-мм снаряд 3ОФ-27	17,82 / 3,13 (A-IX-2)	22
120-мм міна 3ОФ5	15,6 / 1,25 (ТД-50 або амотол)	20
120-мм міна 53-ОФ-843Б	16,0 / 1,4 (Т)	20
120-мм міна 53-Ф-843	16,2 / 3,93 (Т)	20
120-мм граната ОФ34	16,1 / 3,43 (A-IX-2)	24
120-мм граната ОФ36	16,1 / 3,16 (A-IX-2)	24
120-мм граната 3ОФ49	19,8 / 4,9 (A-IX-2)	44 ⚠️ осколки пробивають броню 12 мм на 7–10 м
122-мм снаряд 53-ОФ-462	21,76 / 3,528 (Т)	22
122-мм снаряд 3ОФ24	21,76 / 3,97 (A-IX-2)	27
152-мм снаряд 53-ОФ-540	43,56 / 6,25 (Т)	50
152-мм снаряд 3ОФ25 «Гриф»	43,56 / 6,8 (A-IX-2)	75
152-мм снаряд 3ОФ45 «Наместник-1»	43,56 / 7,65 (A-IX-2)	105
152-мм снаряд 3ОФ61 «Алагез»	42,86 / 7,8 (A-IX-2)	135
152-мм 3ОФ64 «Хребет-М»	43,56 / 7,8 (A-IX-2)	155

Маркування та забарвлення мін «ОЗМ с УВК»

Розпізнавання боєприпасу за зовнішніми ознаками – один із базових навичок саперної справи, доступних навіть особам без спеціальної підготовки. Забарвлення снарядів ОЗМ с УВК виконане в зеленому кольорі різних відтінків – від яскраво-зеленого до приглушеного захисного. Маркування наноситься стандартним способом, чорною фарбою на корпусі снаряда. Воно містить:

• шифр самого снаряда (наприклад, «ОФ34» – згідно класифікаційної таблиці);
• шифр спорядження вибуховою речовиною (наприклад, «A-IX-2»). 

Виявлення подібного маркування на місцевості – однозначний сигнал про потенційну небезпеку та необхідність негайно повідомити відповідні служби, не наближаючись до об’єкта.

Протипіхотна міна МОН-50

Серед усіх типів мін направленого ураження МОН-50 є найбільш поширеною та впізнаваною. Вона являє собою радянську копію американської міни «М18A1 Claymore» і протягом десятиліть лишається базовим інженерним боєприпасом для оборонних позицій. Розуміння принципу її дії критично важливе, оскільки саме на її основі побудовано конструкцію більшості наступних мін направленого ураження – МОН-90, МОН-100 та МОН-200.

Міна МОН-50 – протипіхотна осколкова направленого ураження, керована. Призначена для виведення з ладу особового складу противника. Як зазначено вище, ця міна є радянською копією американського зразка, проте має власні конструктивні особливості та технічні характеристики.

Принцип дії міни МОН-50

Ураження людині (або кільком одночасно) під час підриву міни наноситься готовими забійними елементами – кульками або роликами, що вилітають у напрямку противника в секторі по горизонту 54 градуси на відстань до 50 метрів. Висота сектору ураження варіюється від 15 см біля міни до 4 метрів на граничній відстані. Вибух здійснюється оператором з пульту керування при появі противника в секторі ураження, або ж автоматично – якщо солдат зачепить обривний датчик детонатора МВЕ-72, або натяжний датчик детонатора серії МУВ.

Конструктивна особливість та встановлення міни МОН-50

Важливо розуміти конструктивну особливість: сама міна детонаторами не комплектується. У верхній частині вона має дві пробки з різьбою під запал МД-5М або електродетонатор ЕДП-Р. Таким чином, міна може приводитись у дію одним із двох способів – електричним або механічним. Ефективність ураження дуже залежить від точності спрямування пристрою, тому у верхній частині корпуса розташований приціл, поле зору якого показує саперу зону ураження.

Міна встановлюється вручну на ґрунт за допомогою складних ніжок. Якщо ґрунт надто м’який або установка проводиться на сніг, то як підкладку використовують сумку для переноски комплекту, яку наповнюють ґрунтом або снігом. Окремо передбачено можливість кріплення до різних місцевих предметів за допомогою спеціальної струбцини.

Для вкручування струбцини у дерев’яні поверхні – дерева, двері, тини – вона оснащена стержнем із коловоротною різьбою. У нижній частині корпуса для приєднання струбцини передбачений фланець із різьбовим гніздом. Як уже зазначалось, міна може використовуватись із детонатором МВЕ-72/МВЕ-НС, що має датчик цілі у вигляді малопомітного тонкого обривного дроту із зусиллям спрацювання 0,3 кг. У цьому випадку термін бойової роботи обмежується терміном придатності батарейки живлення: для МВЕ-72 – до 4 місяців, для МВЕ-НС – від 25 до 90 діб. Можливе й інше застосування міни – наприклад, у якості об’єктової міни-сюрприза з іншими типами детонаторів.

Міни МОН-50 можуть входити до складу комплекту керованого протипіхотного мінного поля НВУ-П. Час бойової роботи міни практично не обмежений. Важливо зазначити критичний з точки зору безпеки факт: елементів самоліквідації, невитягування чи незнешкодження ця міна немає. Безпечне віддалення від міни в тильну сторону та в бічні сторони офіційно визначено в 35 метрів, хоча бойова практика показує, що вже на відстані 12–15 метрів осколків корпуса, що летять у тил та сторони, можна не остерігатись.

Тактико-технічні характеристики міни МОН-50

Характеристика	Значення
Тип	Протипіхотна керована осколкова направленої дії
Корпус	Пластмас
Вага, кг / Вага ВР (ПВВ-5А), кг	2,0 / 0,7
Довжина × ширина × висота, мм	226 × 66 × 90
Кількість ГЗЕ	485/540 (кульки / ролики)
Засоби підриву в керованому варіанті	Підрив з пульта управління
Радіус суцільного ураження, м	50/58 (кульки / ролики)
Горизонтальний кут розльоту ГЗЕ	54°
Відстань ураження авто і людей у ньому	30 м
Дальність польоту забійних осколків, м	80/85 (кульки / ролики)
Довжина датчика цілі, м	50/40 (МВЕ-72/МВЕ-НС)
Температурний діапазон застосування	−40°C +50°C

Маркування та забарвлення міни МОН-50

Забарвлення корпуса МОН-50 варіюється – зелене, коричневе, світло-коричневе, матове або глянцеве, що ускладнює візуальну ідентифікацію залежно від місцевості. Маркування наноситься стандартним способом чорною фарбою безпосередньо на корпусі міни та містить кілька елементів: 

• шифр самої міни («МОН-50»); 
• шифр заводу-виробника з номером партії та роком виготовлення у форматі «Б-20-82» (цифри можуть відрізнятись залежно від партії);
• шифр спорядження вибуховою речовиною – «ПВВ-5». 

Знання цих маркувань допомагає швидко ідентифікувати тип знайденого боєприпасу при дотриманні безпечної дистанції.

Протипіхотна міна МОН-90

Логічним розвитком конструкції МОН-50 є МОН-90 – потужніша міна направленого ураження з суттєво більшою дальністю та зоною ураження. Якщо МОН-50 розрахована переважно на близьку та середню дистанцію оборони позицій, то МОН-90 застосовується там, де потрібно перекрити значно більший простір – підступи до укріплень, дороги або відкриті ділянки місцевості.

Міна МОН-90 – протипіхотна осколкова направленого ураження, керована. Призначена для виведення з ладу особового складу противника на значно більшій дистанції, ніж її попередниця.

Принцип дії міни МОН-90

Ураження людині, або кільком одночасно, при підриві наноситься готовими забійними елементами – кульками або роликами, що вилітають у напрямку противника в секторі по горизонту 54⁰ градуси на відстань до 90–99 метрів. Висота сектору ураження зростає від 30 см біля міни до 8 метрів на граничній відстані – значно більше, ніж у МОН-50. Вибух здійснюється оператором з пульту керування при появі противника в секторі ураження, або автоматично – при спрацюванні обривного датчика детонатора МВЕ-72 чи МВЕ-НС.

Як і попередня модель, сама міна детонаторами не комплектується – у верхній частині передбачені два гнізда з різьбою під запал МД-5М або електродетонатор ЕДП-Р. Тому міна може приводитись в дію одним з двох способів. Точність спрямування критично важлива для ефективності ураження, тому у верхній частині передбачений приціл, що допомагає саперу точно визначити сектор ураження. 

Як встановлюється міна МОН-90

Установка МОН-90 здійснюється вручну на ґрунт, або кріпиться до вертикальних поверхонь – стовпів, дерев – за допомогою сталевого штиря на нижній поверхні міни, що обертається на шарнірі по горизонталі та вертикалі, охоплюючи нижню півсферу 180 градусів.

Як і у випадку з МОН-50, МОН-90 може використовуватись із детонатором МВЕ-72/МВЕ-НС, що має датчик цілі у вигляді тонкого обривного дроту із зусиллям спрацювання 0,3 кг. Термін бойової роботи в такому варіанті обмежений терміном придатності батарейки живлення – до 4 місяців для МВЕ-72 та 25–90 діб для МВЕ-НС. Міни можуть входити до складу комплекту керованого протипіхотного мінного поля НВУ-П. За потреби можливе застосування підручних детонаторів серії МУВ із запалом МД-2 або МД-5М, а також у якості об’єктної міни з детонатором ВЗД-144.

Час бойової роботи МОН-90 не обмежується. Елементів самоліквідації, невитягування та незнешкодження вона також не має. Під час вибуху осколки розлітаються переважно в бік прицілювання, завдаючи концентрованого ураження. Безпечне віддалення від міни в тильну та бічні сторони офіційно визначено у 100 метрів, хоча на практиці небезпека від осколків корпуса значно зменшується вже на відстані 12–15 метрів.

Маркування та забарвлення МОН-90

Забарвлення корпуса МОН-90 – зелене або коричневе. Маркування наноситься стандартним подвійним способом чорною фарбою на тильній стінці та містить шифр міни «МОН-90», шифр заводу-виробника з номером партії та роком виготовлення у форматі «Б-20-82», а також шифр спорядження «ПВВ-5А».

Тактико-технічні характеристики МОН-90

Характеристика	Значення
Тип	Протипіхотна керована осколкова направленої дії
Корпус	Пластмас
Вага, кг / Вага ВР (ПВВ-5А), кг	12,1 / 6,2
Довжина × ширина × висота, мм	345 × 153 × 202
Кількість ГЗЕ	2000 (кульки / ролики)
Засоби підриву в керованому варіанті	Підрив з пульта управління
Радіус суцільного ураження, м	90/99 (кульки / ролики)
Діаметр одного ГЗЕ	7 мм
Горизонтальний кут розльоту ГЗЕ	54°
Ширина зони суцільного ураження на 90 м	60 м
Довжина датчика цілі, м	50/40 (МВЕ-72/МВЕ-НС)
Час вибуху з детонатором ВЗД-144	Від 30 хвилин до 6 діб
Температурний діапазон застосування	−50°C +50°C

Протипіхотна міна МОН-100

На відміну від МОН-50 та МОН-90, МОН-100 розроблена для значно вужчого та точнішого ураження – вузьким щільним пучком на більшій дистанції. Це принципово інша тактика застосування, що вимагає від оператора точнішого розрахунку та підготовки позиції.

Принципи дії міни МОН-100

Міна МОН-100 – протипіхотна осколкова направленої дії, керована. Призначена для виведення з ладу особового складу противника. Ураження людині (або кільком одночасно) при підриві наноситься готовими забійними елементами у вигляді роликів, що вилітають у напрямку противника вузьким пучком шириною близько 5 метрів на відстань до 115 метрів, при ймовірності ураження 90 відсотків.

Як встановлюють міну МОН-100

Міна МОН-100 встановлюється вручну на ґрунт або кріпиться до місцевих предметів за допомогою спеціального кронштейна, який може вбиватись у дерева, стовпи чи інші конструкції. Кронштейн оснащений кріпильними барашками, що забезпечують можливість точного націлювання міни. Установка зазвичай здійснюється в керованому варіанті – підрив відбувається від електродетонатора ЕДП-Р або механічним способом за допомогою детонатора МУВ чи МУВ-2 з запалом МД-5М та натяжним дротом.

Міна також може використовуватись із детонатором МВЕ-72/МВЕ-НС, що має датчик цілі у вигляді тонкого обривного дроту довжиною 50 або 40 метрів відповідно. У цьому випадку термін бойової роботи обмежується терміном придатності батареї живлення.

Підрив здійснюється оператором з пульту керування при появі противника в секторі ураження. Важливо розуміти ключову особливість застосування МОН-100: оператору вкрай складно точно визначити, чи знаходиться противник у зоні ураження, оскільки міна не оснащена жодними прицільними пристроями. Саме тому МОН-100 рекомендовано застосовувати групами в особливо вузьких місцях – дефіле, ущелинах, вузьких вулицях, проходах, де ймовірність точного потрапляння противника в зону пучка значно вища.

Час бойової роботи МОН-100 не обмежується. Елементів самоліквідації, невитягування та незнешкодження вона не має. Офіційна безпечна відстань від міни в тильну та бічні сторони визначена в 35 метрів, проте практика показує, що окремі осколки корпуса та кронштейна можуть летіти в тил та сторони на значно більшу відстань.

Тактико-технічні характеристики міни МОН-100

Характеристика	Значення
Тип	Протипіхотна керована осколкова направленої дії
Корпус	Сталь
Вага, кг / Вага ВР (Тротил), кг	5,0 / 2,0
Діаметр × товщина корпусу, мм	236 × 82,5
Кількість ГЗЕ	400 (ролики, діаметром 10 мм)
Засоби підриву в керованому варіанті	Підрив з пульта управління
Відстань суцільного ураження, м	116
Ширина зони ураження на 100 м	6,5–9,5 м (6,0 м)
Дальність польоту забійних осколків, м	160
Розльот осколків в тил і боки, м	до 30 (костиль – 300–400 в тил) ⚠️
Температурний діапазон застосування	−50°C +50°C

Маркування та забарвлення міни МОН-100

Забарвлення корпуса – зелене або коричневе. Маркування наноситься стандартним способом чорною фарбою на бічній стінці та містить шифр міни «МОН-100», шифр заводу-виробника з номером партії та роком виготовлення у форматі «В-2515-1-82», а також шифр спорядження «Т» (тротил).

Протипіхотна міна МОН-200

МОН-200 є логічним продовженням лінійки направлених мін – фактично збільшеною версією МОН-100 із значно більшою дальністю та масою заряду. Застосовується вона в ситуаціях, де потрібно перекрити особливо протяжні ділянки місцевості потужним щільним пучком осколків.

Принцип роботи міни МОН-200

Міна МОН-200 – протипіхотна осколкова направленої дії, керована. Призначена для виведення з ладу особового складу противника. Ураження людині, або кільком одночасно, при підриві наноситься готовими забійними елементами у вигляді роликів, що вилітають у напрямку противника вузьким пучком шириною близько 10 метрів на відстань до 220 метрів, при ймовірності ураження 90 відсотків.

Як встановлюють міну МОН-200

Установка МОН-200 здійснюється вручну на ґрунт, або кріпиться до місцевих предметів аналогічно МОН-100 – за допомогою спеціального кронштейна з кріпильними барашками для точного націлювання. Міна встановлюється, як правило, в керованому варіанті та вибухає від електродетонатора ЕДП-Р, або механічним способом за допомогою детонатора МУВ чи МУВ-2 з запалом МД-5М та натяжним дротом.

Як і попередня модель, МОН-200 може використовуватись із детонатором МВЕ-72/МВЕ-НС із обривним датчиком цілі довжиною 50 або 40 метрів відповідно. Термін бойової роботи в такому варіанті обмежений терміном придатності батареї живлення. Підрив здійснюється оператором з пульту керування при появі противника в секторі ураження.

Конструктивна особливість МОН-200, як і МОН-100, полягає у відсутності прицільних пристроїв – оператору вкрай складно точно визначити присутність противника в зоні ураження без додаткових засобів спостереження. Саме тому МОН-200 рекомендовано застосовувати групами у вузьких місцях – дефіле, ущелинах, вузьких вулицях та проходах.

Час бойової роботи МОН-200 не обмежується. Елементів самоліквідації, невитягування та незнешкодження вона не має. Безпечна відстань від міни в тильну та бічні сторони визначена офіційно в 35 метрів, проте окремі осколки корпуса та кронштейна можуть летіти на значно більшу відстань.

Тактико-технічні характеристики міни МОН-200 

Характеристика	Значення
Тип	Протипіхотна керована осколкова направленої дії
Корпус	Сталь
Вага, кг / Вага ВР (Тротил), кг	25,0 / 12,0
Діаметр × товщина корпусу, мм	434 × 130
Кількість ГЗЕ	900 (ролики, діаметром 10 мм)
Засоби підриву в керованому варіанті	Підрив з пульта управління
Відстань суцільного ураження, м	220
Ширина зони ураження на 100 м	10,5–14,5 м (8,0 м)
Дальність польоту забійних осколків, м	240
Розльот осколків в тил і боки, м	до 50 (костиль – 300–400 в тил) ⚠️
Температурний діапазон застосування	−50°C +50°C

Маркування та забарвлення міни «МОН-200»

Забарвлення корпуса – зелене або коричневе. Маркування наноситься стандартним способом чорною фарбою на бічній стінці та містить шифр міни «МОН-200», шифр заводу-виробника з номером партії та роком виготовлення у форматі «В-2515-1-74», а також шифр спорядження «Т».

Міна МОБ

На відміну від попередніх зразків радянського періоду, міна МОБ – це сучасна російська розробка зразка 2015 року, що становить розвиток конструкції МОН-50 із модульним підходом до нарощування потужності. Її поява свідчить про продовження розвитку мін направленого ураження і в сучасних умовах ведення бойових дій.

Принципи дії міни МОБ

Міна МОБ – протипіхотна осколкова направленого ураження, керована. Призначена для виведення з ладу особового складу противника. Це новітня російська міна, що являє собою розвиток класичної конструкції МОН-50, але з модульним підходом до компонування.

Методи встановлення міни МОБ

Міна МОБ встановлюється на триногу, підставку або струбцину, оснащену прицілом та лазерним цілевказівником, на яку за модульним принципом монтуються кілька вибухових блоків. На одну триногу може бути встановлено до трьох блоків одночасно, що дозволяє значно масштабувати потужність ураження порівняно з МОН-50. З міною використовуються електродетонатори ЕДП, ЕДП-Р, МД-5М. Вибух здійснюється оператором з пульту керування при появі противника в секторі ураження, або механічним способом за допомогою детонатора МУВ чи МУВ-2 з запалом МД-5М та натяжним дротом.

Ефективність міни МОБ дуже залежить від точності спрямування. Тому у верхній частині конструкції передбачене місце для встановлення прицілу, поле зору якого показує саперу зону ураження, а також лазерний цілевказівник ЛЦУ – додатковий елемент, що відрізняє цю міну від попередніх радянських аналогів і свідчить про сучасніший підхід до точного наведення.

Маркування та забарвлення

Забарвлення корпуса – сіре або зелене. Маркування наноситься на лицьовій поверхні та містить назву міни «МОБ», шифр заводу-виробника з номером партії та роком виготовлення у форматі «85-01-19», а також шифр спорядження «ОЛА-8Т». Маркування «ОЛА-8Т» вказує на конкретний склад вибухової речовини: 

• октоген – 77 відсотків;
• алюміній – 8 відсотків;
• з’єднання (полімер ЛД-70, поліакриловий полімер, стабілізатор) – 15 відсотків. 

Швидкість детонації такого складу становить 8430 м/с за густини 1,84 г/см³ – показники, що вказують на високу потужність та сучасний рецептурний підхід до спорядження боєприпасу.

Міна ПОМ-3 “Медальон”

ПОМ-3 “Медальон” – це найновіша та технологічно найскладніша міна серед усіх розглянутих у статті зразків. На відміну від механічних та електричних систем попереднього покоління, вона оснащена електронною системою пошуку цілей, що робить її одночасно найбільш ефективною і найбільш небезпечною для розмінування.

Конструкція та принцип дії міни ПОМ-3 “Медальон”

Міна ПОМ-3 – протипіхотна осколкова, вистрибуюча, кругового ураження, з напівготовими вражаючими елементами, керованої дії. Це новітня міна, нещодавно прийнята на озброєння. Конструктивно вона являє собою металевий циліндр діаметром 60 мм та висотою 183 мм. Такі компактні габарити дозволяють встановлювати міни за допомогою систем дистанційного мінування, до складу яких входять касети КПОМ-3.

Стандартні циліндричні металеві касети можуть застосовуватись різними системами дистанційного мінування – як наземними (ПКМ-1, УМЗ, УМЗ-К), так і гелікоптерною ВСМ-1. В одній касеті міститься чотири міни ПОМ-3 – параметр, що дозволяє швидко покрити велику площу при дистанційному мінуванні без прямого контакту особового складу з поверхнею.

Для підвищення ефективності ураження міна оснащується викидною осколковою бойовою частиною. Крім того, вона комплектується електронною системою, що веде пошук цілей та відповідає за підрив бойової частини – принципова відмінність від механічних систем. Основним елементом конструкції є циліндричний корпус, всередині і зовні якого монтуються всі інші деталі. На зовнішній поверхні встановлюється система орієнтування у вигляді шести пружинних опор. У транспортному положенні ці деталі лежать уздовж корпуса, а при зведенні міни розкриваються та встановлюють корпус вертикально або під невеликим кутом до вертикалі, залежно від особливостей поверхні. Це забезпечує оптимальне положення міни під час роботи та більш ефективне ураження цілей.

На зовнішній поверхні корпуса також розташований трубчастий кожух штиря сейсмічного датчика цілі. При зведенні міни штир заглиблюється в землю, за допомогою якого електроніка стежить за обстановкою та визначає наближення різних об’єктів, у тому числі живої сили противника. Міна оснащена спеціальним електронним блоком, що відповідає за обробку сигналів із сейсмічного датчика та керування бойовою частиною. Електронний блок приймає сигнали про вібрації ґрунту під міною і порівнює їх із наявними в пам’яті сигнатурами. Якщо вібрації схожі на ті, що викликаються кроками людини, та мають достатню амплітуду – даватиметься команда на спрацювання бойової частини.

☝️Критично важлива для розуміння небезпеки особливість: сейсмічний датчик цілі та електронний блок міни роблять її знешкодження практично неможливим. Будь-яка несанкціонована спроба наблизитись до міни буде припинена самою системою. Підійшовши на відстань кількох метрів, сапер спровокує спрацювання міни. Спроба зрушити її з місця за допомогою троса так само закінчиться підривом. Таким чином, виявлену міну ПОМ-3 можна знищити різними способами, хоча і не без ризику для саперів, але всі спроби знешкодити її та зберегти цілою – неможливі. По закінченню встановленого терміну роботи міна самоліквідується.

Для підвищення бойової ефективності міна оснащується викидною бойовою частиною. За командою електронного блоку, або за дистанційною командою оператора з пульта управління по радіосигналу, відбувається підрив вишибного заряду, після чого бойова частина «вистрибує» на висоту близько 1–1,5 м над поверхнею землі. На цій висоті проводиться підрив основного заряду, що відповідає за розкид уламків та ураження живої сили противника. Для підвищення забійної сили осколків та зменшення мертвих зон міна ПОМ-3 оснащена бойовою частиною з напівготовими елементами ураження.

Основний заряд вибухової речовини та детонатор встановлюються всередині конструкції, зібраної з великої кількості спеціальних кілець, що за формою нагадують зубчасті колеса. При підриві основного заряду ці кільця розриваються по тонких ділянках та розсипаються на безліч трикутних або трапецієподібних осколків. Останні, обертаючись навколо своєї осі, розлітаються в різні боки та утворюють велику зону ураження. За рахунок великої кількості осколків особливої форми та правильної орієнтації забезпечується ефективне ураження живої сили в радіусі не менше 8–13 метрів від точки підриву.

Конкретні показники наочно демонструють небезпеку міни: незахищені бійці гарантовано отримують поранення на відстанях від 13 метрів, ті, хто має бронежилети – до 8 метрів. Наразі ведеться робота з удосконалення детонаторів із сейсмічними датчиками цілі, в результаті чого міни мають отримати додаткові можливості – зокрема, встановлення магнітного датчика для пошуку металевих об’єктів (зброї, касок, бронежилетів) на додачу до сейсмічного пошуку людей. Розмінування подібних боєприпасів категорично заборонено непідготовленим особам.

Тактико-технічні характеристики міни ПОМ-3

Характеристика	Значення
Тип	Протипіхотна керована осколкова вистрибуюча, кругового ураження
Корпус	Сталь
Вага міни / Вага ВР (A-IХ-I), кг	1,8 / 0,099
Діаметр × висота, мм	60 × 183
Тип детонатора	Неконтактний ⚠️
Тип осколкових елементів	Плоскі напівготові
Радіус суцільного ураження, м	13
Висота спрацьовування	До 1,5 м
Час самоліквідації, годин	0,5 / 1 / 2 / 4 / 8
Температурний діапазон	−40°C +50°C

Маркування та забарвлення міни ПОМ-3

Забарвлення корпуса – зелене, захисне. Маркування наноситься стандартним способом чорною фарбою на корпусі міни та містить шифр «ПОМ-3», а також шифр заводу-виробника з номером партії та роком виготовлення у форматі «582-РФ-1-11».

Неконтактний підриваючий пристрій НВУ-П “Охота”

На відміну від окремих мін, НВУ-П “Охота” – це не боєприпас, а керуючий пристрій, що об’єднує кілька мін в єдину автоматизовану систему ураження. Саме завдяки таким пристроям прості осколкові міни перетворюються на смертельно ефективні комплекси, здатні діяти послідовно проти кількох цілей.

Підриваючий пристрій НВУ-П призначений для управління роботою п’яти протипіхотних осколкових мін – виконання ролі датчика та ідентифікатора цілі, а також видачі команди на підрив чергової міни.

Конструктивні особливості пристрою НВУ “Охота”

НВУ-П дозволяє встановлювати керовані та некеровані групи протипіхотних мін із п’яти мін ОЗМ-72 чи МОН-50 у штатній конфігурації, забезпечуючи послідовний підрив мін у групі. Принцип роботи побудований так: кожного разу, коли в зоні виявлення опиняється людина, вибухає лише одна міна з п’яти – інші залишаються активними для наступних цілей. При установці НВУ-П у керованому варіанті багаторазовий переклад пристрою в бойове або безпечне положення здійснюється з пульта управління МЗУ по двопровідному кабелю. Протяжність лінії управління визначається опором застосовуваного кабелю та потужністю джерела струму і може становити до кількох сотень метрів.

Конструктивно пристрій НВУ-П складається з:

• виконавчо-розподільного пристрою (електронного блоку);
• сейсмічного датчика цілі СВ-20П;
• п’яти електронакольних пристроїв НМ;
• п’яти котушок із мікроелектрокабелем;
• детонатора МУВ-4;
• п’яти осколкових протипіхотних мін. 

Крім того, на кожні 20 комплектів видається один блок тестування й налаштування або прилад комбінований Ц4313, а на кожні 12 комплектів – один пульт управління МЗУ. Окремо до кожного комплекту надається одна тротилова шашка вагою 75, 200 або 400 грам.

Принцип роботи пристрою НВУ “Охота”

Принцип роботи такий: до виконавчо-розподільного пристрою приєднується за допомогою електрокабеля п’ять протипіхотних осколкових мін, які встановлюються відповідно до обраної схеми мінування. На кожну міну від приладу простягається двожильний мідний ізольований мікрокабель. Штатними мінами комплекту є ОЗМ-72 або МОН-50, але можливе підключення будь-яких протипіхотних осколкових мін, що мають гнізда для приєднання запалів МД-5М (МОН-100, МОН-200, ПОМЗ-2М, ОЗМ-3, ОЗМ-4, ПОБ), або мін, що можуть бути ініційовані електроімпульсом (ОЗМ-160, ОЗМ с УВК, ОЗМ-3).

Поблизу виконавчо-розподільного пристрою в землю закопується сейсмічний датчик, з’єднаний із приладом кабелем. Пристрій на місці роботи постійно перебуває в черговому режимі. При появі в зоні виявлення рухомих цілей (техніка, люди) сейсмічний датчик передає на прилад зареєстровані коливання ґрунту. У приладі отримана інформація обробляється – розпізнається характер цілі та відстань до неї. Якщо ціль ідентифікується як людина, прилад переводиться у бойовий режим, уточнюється відстань до цілі та азимут на неї.

Якщо ціль виявляється в зоні ефективного ураження однієї або кількох мін, визначається найближча до цілі міна, після чого на електронакольний пристрій надсилається електроімпульс – одна міна вибухає. Аналогічно відбувається управління всіма наявними мінами в групі. Пристрій НВУ-П також може встановлюватись разом із підриваючим пристроєм ВУЗ-8, що дозволяє підключати одразу вісім мін.

Для збільшення площі ураження часто застосовувалась комбінована схема з мінами ПМН – під кожні три міни ПМН, що знаходяться в групі на стежці, заводився обривний датчик цілі МВЕ-72. При спрацюванні міни датчик перебивається, приводячи в дію міну або групу мін ОЗМ-72, забезпечуючи глибину ураження до 80 метрів. Невитягування та самоліквідація мін забезпечувалась установкою під кожну міну ПМН міни-пастки МЛ-7 та тротилових шашок вагою 200 г.

Прилад здатний ідентифікувати рух людини – ходьбу, біг, переповзання повільне чи швидке, переміщення на лижах – і виокремлювати його на тлі руху техніки та тварин у будь-яких умовах ґрунту й погоди. Ймовірність помилки заявлена на рівні 0,0004. Якщо умови ґрунту значно відрізняються від еталонних, попередньо здійснюється тренування та налаштування приладу за допомогою блоку тестування на конкретні умови місцевості. Для мін типу ОЗМ-72 дальність виявлення цілі становить близько 120–150 метрів, а дальність видачі команди на вибух – близько 15 метрів. Таким чином, під час вибуху будь-якої міни людина гарантовано опиняється в зоні ефективного ураження.

Сейсмодатчики практично неможливо обманути, а виявити їх будь-якими сучасними засобами на дистанції 150 метрів наразі неможливо. Принцип роботи системи робить її особливо підступною з точки зору тактики: коли солдат підривається, до нього кидається санітар або товариші, провокуючи спрацювання другої міни, що виводить з ладу рятувальників. Спроба поранених відповзти із зони ураження призводить до підриву третьої міни – оскільки міна ОЗМ-72 рветься на висоті близько метра, вражаючи і піших, і повзучих.

Внутрішнього устрою самоліквідації прилад не має, але якщо передбачається його самоліквідація, до корпуса прикріплюється тротилова шашка з запалом МД-5М та електронакольним пристроєм. Вибух шашки відбувається при видачі команди на самоліквідацію після спрацювання всіх п’яти мін, або при падінні напруги джерела живлення до мінімально допустимої величини. Особливості конструкції НВУ-П та його установки дозволяють вважати групу мін невитягуваною та незнешкоджуваною.

ТТХ підриваючого пристрою НВУ-П

Характеристика	Значення
Тип	Керуюче 5 мінами сейсмічне, керованої дії
Корпус	Сталь
Вага, кг	4,2
Діаметр × висота, мм	155 × 362
Використовувані міни (штатні)	МОН-100, МОН-200, ПОМЗ-2, ПОМЗ-2М, ОЗМ-3, ОЗМ-4, ОЗМ-160, ОЗМ с УВК, ПОБ, ОЗМ-72, МОН-50
Тип датчика цілі	Сейсмічний
Дальність виявлення/розпізнавання цілі	120–150 м / 90 м
Дальність видачі команди на підрив	5–20 м
Час переводу в бойове положення: МУВ-4 / МУВ-2,3	6–36 хв / 13 хв – 59 год
Самоліквідація	По вибуху останньої міни або за джерелом струму
Час бойової роботи	4–9 місяців
Температурний діапазон	−40°C +50°C

Забарвлення та маркування пристрою НВУ “Охота”

Забарвлення корпуса – зелене. Маркування містить шифр пристрою «НВУ-П БЛОК ВП-13», а також шифр заводу-виробника з номером партії та роком виготовлення у форматі «3144-10-90».

Неконтактний підриваючий пристрій НВУ-П2

НВУ-П2 є модернізованою версією класичного НВУ-П, розробленою з урахуванням практичного досвіду застосування попередника. Ключова відмінність полягає в посиленому захисті від спроб знешкодження та принципово новій функції – періодичному автоматичному переведенні в безпечне положення для обслуговування мінного поля.

Підриваючий пристрій НВУ-П2, неконтактний, сейсмічної дії, призначений для реєстрації живої сили противника та управління підривом однієї або групи до чотирьох протипіхотних мін.

Це новітній варіант розробки, що має прийти на заміну радянському НВУ-П. Він має додаткову схему в приладі, яка викликає вибух усіх мін при спробі перерізати будь-який електрокабель – мінний або датчика – або розкрити кришку приладу. Таким чином, наближення до НВУ-П2 на машині та спроба знешкодити пристрій із транспорту недоцільні, на відміну від попередньої моделі. Також він оснащений вбудованим електронним таймером, що переводить пристрій у безпечне положення щодоби на заданий відрізок часу – до трьох разів за добу. Це дозволяє безпечно пересуватись по мінному полю в ці проміжки часу, мати проходи в мінному полі та встановлювати нові міни замість тих, що спрацювали.

НВУ-П2 застосовується з усіма протипіхотними мінами, що використовуються для НВУ-П, включаючи штатну міну ПОБ. Забезпечує почерговий підрив боєприпасів в автономному режимі, а також вибірковий або груповий підрив за допомогою пульта.

Конструктивні особливості пристрою НВУ-П2

Перш ніж розглядати склад комплекту детальніше, варто зазначити: повна комплектація НВУ-П2 включає не лише сам пристрій, а й окремий пульт керування, котушки кабелю та допоміжне приладдя для тестування й розрахунку зон ураження на місцевості. До складу комплекту входять:

• Пристрій НВУ-П2 – основний електронний блок, що приймає сигнали сейсмодатчика, обробляє їх та видає команди на детонатори підключених боєприпасів.
• Пульт управління ПП-01 – виносний прилад для оператора, що дозволяє переводити систему в керований чи автономний режим, перевіряти стан мінного поля та ініціювати підрив.
• Котушка з ділянкою лінії управління 100 м (4 шт.) – кабельні секції, що дозволяють подовжувати лінію зв’язку між оператором та пристроєм до 400 метрів.
• Кабель радіолінії – альтернативний канал управління через пристрій ПД-440 для дистанційного зв’язку без проводового з’єднання.
• Накольний пристрій (24 шт.) – компоненти, що передають імпульс детонації безпосередньо на запал боєприпасу.
• Літієвий елемент живлення ЛТ 26500 (2 шт.) – джерело автономного живлення пристрою на весь термін бойової роботи.
• Імітатор спрацьовування – допоміжний прилад для визначення реальної дистанції спрацювання боєприпасів безпосередньо на місцевості без витрати бойового комплекту.
• Шанцевий інструмент – стандартний набір для закопування датчика та підготовки позиції встановлення.

Така комплектація дозволяє оператору не лише встановити систему, а й завчасно перевірити її коректну роботу на конкретній місцевості, що суттєво знижує ризик помилкового спрацювання чи, навпаки, пропуску цілі.

Пульт управління ПП-01 включає перемикач, що дозволяє встановлювати пристрій у двох режимах – керованому або автономному. Кнопка «Запрос» дозволяє отримати інформацію про стан мінного поля: світлові сигнали показують обраний режим, а почергове миготіння ламп – кількість підключених боєприпасів, що ще не спрацювали. Кнопка «Пуск» дозволяє здійснювати підрив від одного до чотирьох боєприпасів, або одночасний підрив усіх чотирьох за умови переведення перемикача в положення «Г».

Максимальна довжина лінії управління, тобто видалення оператора від встановлених боєприпасів, становить 400 метрів – чотири котушки по 100 метрів зі спеціальними штекерами для подовження лінії. Таким чином можна встановити або один боєприпас на 400 метрах, або чотири боєприпаси на видаленні 100 метрів від оператора. Передбачена також можливість управління по зашифрованій радіолінії через пристрій ПД-440. У керованому режимі при появі світлового сигналу – загоряється лампочка «Цель», що супроводжується звуковим сигналом – оператор отримує інформацію про присутність цілі в зоні реагування.

В автономному режимі, якщо ціль не з’явилась у радіусі дії НВУ-П2 протягом встановленого часу (7, 14 або 28 діб), відбувається самопідрив боєприпасів, при цьому пульт приходить у непридатність. Пульт стає непридатним у трьох випадках: 

1. Після відпрацювання всіх чотирьох боєприпасів;
2. Після закінчення часу самоліквідації в автономному режимі;
3. Після розрядки джерела живлення – коли розряджається бойовий конденсатор, спрацьовує реле, і в детонаторі активується механізм самодеактивації через перегоряння електричного ланцюга.

Проміжок між підривом першого та другого боєприпасів становить 5 секунд – час, необхідний на зарядку бойового конденсатора. Пристрій реагує на пішого, бігучого та повзучого, а також на групи людей до 10 осіб. Радіус реагування пристрою сягає 20 метрів. Важливо знати: пристрій не спрацьовує і зберігає працездатність при проїзді автотранспорту на відстанях понад 30 метрів, при прольотах гелікоптерів на висоті понад 50 метрів, в умовах вогню стрілецької зброї, під час вибуху заряду ВР масою до 5 кг на відстанях понад 20 метрів, та при проїзді гусеничної техніки на відстанях понад 50 метрів.

Функціональний набір пристрою НВУ-П2

Розуміння функціонального набору пристрою важливе для повноти картини його можливостей. Нижче наведено ключові функції, якими забезпечує НВУ-П2 оператора в польових умовах.

• Багаторазовий переклад у безпечний стан і назад – за допомогою пульта оператор може неодноразово переводити пристрій у безпечний режим для обслуговування позиції без втрати функціональності.
• Перемикання між автономним та керованим режимами – система гнучко адаптується до тактичної ситуації, дозволяючи змінювати логіку роботи без переустановки.
• Почерговий підрив у автономному режимі – до чотирьох боєприпасів підриваються послідовно за командою самого пристрою без участі оператора.
• Вибірковий та груповий підрив у керованому режимі – оператор самостійно обирає, чи підірвати один конкретний боєприпас, чи всі чотири одночасно.
• Дискретна установка часу самоліквідації – оператор пультом встановлює конкретний термін автономної роботи (7, 14 або 28 діб) залежно від тактичного завдання.
• Контроль стану та режимів пристрою – постійний моніторинг працездатності системи через індикацію на пульті.
• Світлова та звукова індикація появи цілі – оператор отримує негайне сповіщення про потрапляння об’єкта в зону реагування.

Ці функції в комплексі роблять НВУ-П2 значно гнучкішим інструментом порівняно з попередньою моделлю, водночас зберігаючи високий рівень захисту від спроб знешкодження.

Діапазон робочих температур застосування становить від −40°C до +50°C. 

Габарити пристрою (по корпусу) – 200×110×62 мм, пульта управління – 198×140×100 мм, котушки з ділянкою лінії управління – 130×145 мм. 

Маса пристрою без елемента живлення – 1,55 кг, пульта управління – 2,1 кг, котушки з лінією управління – 2,2 кг.

Маркування та забарвлення пристрою «НВУ-П2»

Забарвлення корпуса – зелене. Маркування містить шифр пристрою «НВУ-П2», а також рік виготовлення, номер партії та шифр заводу-виробника у форматі «2009-01-014».

Чому міни керованої дії особливо небезпечні для цивільних

Розуміння конструктивних особливостей протипіхотних мін керованої дії – це лише половина практичної цінності цього матеріалу. Не менш важливо усвідомлювати, чому саме ця категорія боєприпасів становить підвищену загрозу для цивільного населення на територіях, де проходили або проходять бойові дії. На відміну від мін натискної дії, керовані системи створюють унікальний комплекс ризиків, що відрізняється від звичних уявлень про мінну небезпеку.

Перша і найважливіша особливість – відсутність елементів самоліквідації у переважної більшості розглянутих мін. На відміну від деяких сучасних боєприпасів, що проєктуються з обмеженим терміном бойової роботи задля зменшення довгострокової загрози, класичні міни МОН та ОЗМ с УВК залишаються небезпечними необмежено довго – десятиліттями після завершення активної фази бойових дій. Це означає, що навіть територія, на якій бойові дії припинились роками раніше, може лишатись смертельно небезпечною.

Друга особливість – комбінація способів приведення в дію. Більшість розглянутих мін можуть спрацьовувати не лише за командою оператора, а й автоматично – при зачепленні обривного датчика або натяжного дроту. Це означає, що навіть «залишена» міна, оператор якої давно вже не контролює мінне поле, може спрацювати від випадкового контакту цивільної людини, тварини або навіть пориву вітру, що зрушить тонкий дріт датчика.

Третя особливість стосується найновіших розробок – таких як ПОМ-3 “Медальон” та системи НВУ-П “Охота”. Електронні сейсмічні датчики цілі унеможливлюють традиційні методи розмінування, що базуються на обережному наближенні та ручному знешкодженні. Будь-яка спроба наблизитись чи зрушити подібний пристрій із високою ймовірністю призведе до детонації. Це принципово змінює підхід до поводження з такими знахідками: єдиний правильний алгоритм дій для цивільної людини – не наближатись, зафіксувати орієнтовне місцезнаходження та негайно повідомити відповідні служби.

Особливо важливо розуміти ризик так званого «ефекту мінного мішка», застосованого в системах на кшталт НВУ-П, де перша міна провокує наближення рятувальників, а наступні міни вражають саме тих, хто намагається допомогти постраждалому. Це означає, що при виявленні підозри на підрив на території з можливою наявністю мін, перша дія – це не наближення для надання допомоги, а виклик фахівців та позначення зони небезпеки на безпечній відстані.

Базові правила безпечної поведінки на потенційно замінованій території

Знання конструкції та принципу дії мін без практичних правил поведінки має обмежену цінність для безпеки. Саме тому варто розглянути базові, перевірені практикою алгоритми дій, які суттєво знижують ризик для цивільних, військовослужбовців та ветеранів, що опиняються на території з можливою мінною небезпекою.

Перше і найважливіше правило – рух виключно перевіреними маршрутами. На територіях, де відомо чи припускається наявність мін, пересування дозволяється лише по дорогах із твердим покриттям, перевірених стежках або маршрутах, позначених саперами як безпечні. Будь-яке відхилення від такого маршруту – навіть на кілька метрів – суттєво підвищує ризик. Це правило особливо актуальне для територій деокупованих областей України, де процес розмінування може тривати роками.

Друге правило стосується розпізнавання попереджувальних знаків. Стандартне маркування «Міни» (трикутний червоний знак із написом українською, або відповідний символ NATO) встановлюється на межах відомих небезпечних ділянок. Однак важливо розуміти: відсутність такого знаку не гарантує безпеки території, оскільки не всі мінні поля встигають промаркувати, особливо встановлені поспіхом або в умовах активних бойових дій.

Третє правило – категорична заборона на самостійні спроби ідентифікації, переміщення чи знешкодження будь-яких підозрілих предметів. Навіть досвідчені військовослужбовці без спеціальної саперної підготовки не повинні намагатись визначити тип знайденого боєприпасу шляхом наближення чи фізичного контакту. Розпізнавання, описане в цій статті, призначене виключно для дистанційної візуальної ідентифікації з безпечної відстані – для розуміння рівня загрози та правильного формулювання повідомлення фахівцям.

Висновок

Протипіхотні міни керованої дії становлять складну й технологічно різноманітну категорію інженерних боєприпасів – від простих електромеханічних систем кінця минулого століття до сучасних електронних розробок з автономним розпізнаванням цілей. Розуміння принципів їхньої роботи, конструктивних особливостей та зовнішніх ознак – це не теоретичне знання, а практичний інструмент безпеки для кожного, хто може опинитись на території з потенційною мінною небезпекою. Це стосується цивільних мешканців прифронтових та деокупованих областей так само, як і військовослужбовців та ветеранів, котрі повертаються до мирного життя.

Для читача це означає одне: знання, отримане з цієї статті, має застосовуватись виключно для дистанційного розпізнавання й оцінки рівня загрози, а не для самостійних дій із підозрілими об’єктами. Найкраща стратегія взаємодії з будь-яким потенційно небезпечним боєприпасом – це дистанція, спостереження та негайне інформування фахівців. Жодна теоретична підготовка не замінює досвіду та обладнання кваліфікованого сапера.

Регулярне оновлення знань у сфері мінної безпеки, тактичної підготовки та суміжних дисциплін лишається необхідністю для всіх, хто живе чи працює в зоні підвищеного ризику. ВИШКІЛ продовжує публікувати матеріали, що допомагають цивільним, військовим та ветеранам системно поглиблювати практичні знання з безпеки, виживання та військової підготовки – від розпізнавання інженерних боєприпасів до тактичної медицини та орієнтування на місцевості.

FAQ

Що робити, якщо я випадково побачив предмет, схожий на одну з описаних мін? 

Негайно зупинитись, не торкатись предмета і не намагатись його перемістити чи розглянути зблизька. Запам’ятати приблизне місцезнаходження за орієнтирами на місцевості та зателефонувати на номер 101 (ДСНС) або повідомити найближчий військовий підрозділ. До прибуття фахівців утримувати безпечну дистанцію та не допускати наближення інших людей.

Чи можна знешкодити міну ПОМ-3 самостійно, якщо знати її конструкцію? 

Ні, категорично заборонено. Електронна система ПОМ-3 оснащена сейсмічним датчиком, що реагує на будь-яку спробу наближення чи переміщення міни підривом бойової частини. Знання конструкції, наведене у статті, призначене виключно для візуальної ідентифікації з безпечної відстані, а не для практичних дій із боєприпасом.

Чому деякі міни, як МОН-50 чи ОЗМ с УВК, лишаються небезпечними десятиліттями? 

Більшість розглянутих мін не оснащені елементами самоліквідації, невитягування чи незнешкодження. Це означає, що такий боєприпас зберігає здатність до підриву необмежено довго – поки його не виявлять та не знешкодять кваліфіковані сапери. Саме тому деокуповані території потребують тривалого та системного процесу розмінування.

Як відрізнити міну направленого ураження (МОН) від міни кругового ураження (ОЗМ)?

Міни серії МОН мають плаский прямокутний або злегка вигнутий корпус, спрямований в один бік, та зазвичай оснащені прицілом для точного наведення сектора ураження. Міни ОЗМ та ПОМ-3, навпаки, вистрибують над поверхнею землі перед підривом і вражають ціль по всьому колу – 360 градусів навколо точки вибуху, без необхідності точного спрямування.

Де можна отримати додаткові знання з саперної справи та мінної безпеки на ВИШКІЛ? 

Поглиблені матеріали з розпізнавання вибухонебезпечних предметів, базових принципів саперної справи та правил поведінки на потенційно небезпечній території доступні в розділі саперна справа на ВИШКІЛ.